У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

16-01-2015, 17:47

У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
Патріотично-виховний захід, присвячений 80-ій річниці з дня народження видатного українського поета Василя Симоненка, відбувся 16 січня у Боярському міському будинку культури. Ініціатор – лікар-хірург та патріот-боярчанин Володимир Вітюк, який, за його власним зізнанням, ще за студентських часів познайомився з творчістю Василя Симоненка, і відтоді більш ніколи не розмовляв мовою окупантів.
Вечір пам’яті піснею на слова Василя Симоненка відкрив боярчанин, заслужений артист України Віталій Свирид. Цього дня пісні на вірші поета виконували й інші жителі Боярки: відомий кобзар, лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко, поетеса та автор-виконавець Тетяна Володай.
Щиро привітав громаду з такою визначною подією настоятель Свято-Покровського храму отець Димитрій Присяжний, а також директор Боярської ЗОШ № 1 Катерина Мелашенко.
Звучали вірші Василя Симоненка у виконанні неперевершеного майстра художнього читання, народного артиста та Героя України Анатолія Паламаренка.
Читали поезію та прозу поета школярі, а також ініціатор проведення вечора Володимир Вітюк.
Українська пісня – джерело творчості для багатьох українських митців – пролунала у виконанні народного козацького ансамблю «Горлиця» з с. Тарасівка під керівництвом Любові Рачинської.
Заслужений журналіст України, депутат Боярської міської ради Ніна Харчук розповіла присутнім про поетичний доробок Василя Симоненка, який став основою для створення пісень композиторами різних часів.
На завершення вечора пролунала пісня на слова чи не найвідомішого вірша Симоненка «Лебеді материнства» у виконанні тріо у складі Валерії Гоц, Любові Рачинської та Наталії Горенко.
Директор будинку культури Тетяна Іванова подякувала всім, хто долучився до цього свята української культури.
Міський голова Тарас Добрівський щиро подякував організаторам за таку чудову нагоду долучитися до світу творчості Василя Симоненка. «Мені дуже приємно, що сьогодні в залі так багато школярів. Нині ми всі разом творимо нову Україну, про яку мріяли усі справжні патріоти, в тому числі й Василь Симоненко».

Біографічна довідка: Василь Андрійович Симоненко (народився 8 січня 1935, с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область — помер 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет і журналіст, шістдесятник.
Спочатку навчався у Біївській початковій школі. Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет журналістики Київського університету.

Після закінчення факультету журналістики (1957) працював в обласних газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», пізніше кореспондентом «Робітничої Газети» в Черкаській області. Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче: за його життя вийшли лише збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар Плаксій та Лоскотон» (1963).
Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично вони становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Злодій», «Суд», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії («Брама», «Гранітні обеліски, як медузи …»), таврування російського великодержавного шовінізму («Курдському братові») тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Український лев»[1], «Лебеді материнства», «Україні» та ін.).
Самвидавною творчістю Симоненко, за визначенням сучасної критики, став на шлях, указаний Т. Шевченком, й увійшов в історію української літератури як визначальна постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.
Доля літературної спадщини Симоненка невідома. Його самвидавна поезія, у сучасній Україні лише в незначній частині опублікована у сфальшованому вигляді, поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового щоденника «Окрайці думок») у журналі «Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).
В УРСР по смерті Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну Навпаки» (1964), збірку поезій «Земне тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та збірку новел «Вино з троянд» (1965; ці новели також увійшли у друге видання збірки «Берег чекань» за кордоном).
Радянська критика у перше десятиліття по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, водночас канонізуючи підцензурну спадщину померлого поета як бездоганно «партійну». Але після 1972, за виразної тенденції до замовчування творчості Симоненка загалом, розпочато ревізію її як несумісної з «партійністю» в літературі (М.Шамота). Зате високу оцінку, з особливим підкресленням громадської мужності поета, дістала поезія Симоненка у самвидавній критиці (І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк).
1963 року Симоненко був жорстоко побитий кагебістами на залізничній станції Шевченка у місті Смілі, після чого йому відмовили нирки. Невдовзі поет помер у головній обласній лікарні. Похований в Черкасах.
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА
У БОЯРЦІ ВШАНУВАЛИ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

Навігація порталу

Зворотний зв"язок

Шановні відвідувачі нашого сайту!
Поставити запитання
міському голові
Тарасу Григоровичу Добрівському
чи висловити свою думку
Ви можете за електронною адресою
e-mail: mer_boyarka@ukr.net
або залишити інформацію
у будь-який час
за телефоном 42-246

Погода

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Календар

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31