Недільного ранку, 2 березня, випадкові перехожі та діти, які за звичкою гралися на подвір'ї Боярської ЗОШ №2, побачили розбитий дощенту пам'ятник М. Островському, який впродовж кількох десятиліть стояв біля Боярського краєзнавчого музею.

Спочатку не сміливо, а потім завзято ці хлопці взялися допомагати працівникам музею збирати уламки погруддя. І це для них, гадаємо, стало кращою наукою, ніж численні розповіді вчителів про повагу до своєї історії.
Міський голова Тарас Добрівський вважає руйнування пам'ятника М. Островському варварством. "Коли йдеться про руйнування чого б то не було під покровом ночі, можу сказати тільки одне. Люди, які зробили це, не були переконані в своїй правоті. Історія, на жаль, завжди обслуговувала ідеологію. І в цьому питанні завжди було багато темних плям. Нині ж настав час, коли слід проливати світло, а не творити темні справи.
Думаю, що особи, які на власний розсуд вирішили за всю громаду міста, насправді просто не знали, чим зайнятися. Краще б спрямували енергію на допомогу іншим людям, які потребують підтримки суспільства".
Свою думку з приводу руйнування пам'ятника висловила директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко.

Чим завинив
Микола Островський?

2 березня 2014 р. о 00 год. 30 хв. невідомі особи знищили пам'ятник письменнику М. Островському (автори В. Клоков та В. Одинець), який у 1974 році був встановлений на території Боярського краєзнавчого музею (охоронний № 1230-а). Цей пам'ятник має мистецьку цінність і є культурним надбанням нашого народу.
Мені шкода людей, які скоїли цей ганебний вчинок. Шкода, що вони мають таку убогу душу, хоч і їздять на дорогих "Мерседесах". Саме в прощенну неділю їм захотілося скоїти злочин. Я не знаю, чим вони мотивували свій вчинок, але я прекрасно розумію, що ці "герої", навіть уявлення не мають, хто такий М. Островський.
То ж хочу, хлопці, вам розповісти: Микола Островський - не кат і не окупант, а простий український юнак, який у свої 16 років, як і герої нашого Майдану, мріяв про світле, справедливе життя для свого народу. Він з романтизмом кинувся у вир подій Жовтневої революції, яка не виправдала його сподівань.
Згодом Коля Островський напише в листі своїй знайомій: "Порыв … желания жить своей мечтой бросил меня в армию в 1920 г., но я быстро понял, что душить кого-то - не значит защищать свободу".
Доля прикувала молодого чоловіка до ліжка на довгі дев'ять років. Сліпий, нерухомий, з окостенілим хребтом, з постійними фізичними болями, коли рука сама тягнеться до револьвера, він збирає волю в кулак і приймає рішення: "Умій жити і тоді, коли життя стає нестерпним, зроби його корисним".
І він робить! Він пише книгу - не автобіографію, а роман "Як гартувалася сталь". З цією книгою українські воїни визволяли свою Батьківщину від фашистської навали. Цей твір вселив у душі багатьох людей з фізичними вадами розуміння, що найдорожче у світі - це життя і що за своє життя, за своє місце під сонцем потрібно боротись.
У Боярському краєзнавчому музеї є багато спогадів художників, поетів, письменників з фізичними вадами, які розповідають, що саме книга М. Островського навчила їх жити і дала можливість відчути себе повноцінними громадянами суспільства.
І як не дивно, саме наш український хлопець Микола Островський для мільйонів китайських молодих людей є прикладом для наслідування: як потрібно любити свою Батьківщину. В музейній книзі відгуків є запис одного з китайських екскурсантів: "На примере Павки Корчагина мы учим молодежь любить свою Родину и работать во имя своей Родины".
Мабуть, саме тому китайський народ сьогодні має великі досягнення в економіці. Ми ж свою молодь виховуємо на американських бойовиках та особистому вандалізмі.
Будь-який пам'ятник у цивілізованому суспільстві демонтується відкрито, якщо є якісь ідеологічні розбіжності, а те, що зробили ви, хлопці, перед Великим Християнським постом - це злочин перед людьми і перед Богом.
Я, мабуть, ніколи не зрозумію: чим завинив письменник Микола Островський перед вами?
Можливо, це провокація, щоб знищити паростки демократії, які щойно зародились в нашій незалежній Україні?


РЕВОЛЮЦІЯ ЧИ РУЙНАЦІЯ?