ДАНИНА ПАМ’ЯТІ

5-11-2014, 13:07

ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
Сторінки української історії – наша пам'ять, наш біль
Події, що повсякчас відбуваються у нашому житті, іноді вимагають певного на них реагування, роз’яснень, а то й історичних довідок. Не стали винятком і пам’ятні події у Боярці 1 листопада цього року, коли сотні патріотів прийшли підтвердити свою відданість Державі Україна.
Нагадаємо, що 16 червня 2013 року на давньому будаївському кладовищі по вулиці Зеленій відбулось відкриття Меморіального комплексу поховань воїнів Армії Української Народної Республіки та віднайдених членами Благодійного фонду «Героїка» надгробків могил місцевих жителів.
Адже нині не уявною є військова агресія РФ, і реально поповнюються списки загиблих українських вояків. І не символічними стали для нас загрози державності, за яку загинули і вояки УНР. Сотні свідомих українців з цілого регіону – мешканці Боярки, Києва, Вишневого, Тарасівки та інших населених пунктів – стали учасниками пошанування майже через сто років полеглих у боротьбі за незалежність України, а також сучасних героїв Небесної Сотні, полеглих учасників борні за Схід України.
Буремні події української історії позначені братовбивчими війнами, розправою більшовицьких орд над вояками Армії Української Народної Республіки, а тепер ще й нищенням нації інспірованими Росією бандами.
У метричній книзі православної парафії Будаївки священики Кирило Радзієвський, Іоанн Славінський та Іоанн Федоров залишили досить детальні записи про воїнів, яких вони поховали в 1918 і 1919 роках: сотник Михайло Карпєкін, бунчужний Панкратій Бандура, козаки Михайло Ольшанський, Іван Любченко, Пимен Бабич, Федір Данильченко. Саме за допомогою архівних документів дослідникам та краєзнавцям вдалось встановити місця погребіння бійців.
А хто ж встановить імена сотень українських бійців АТО, похованих у братських могилах?! Де взяти таку метричну книгу, в яку ніхто не зробив останніх записів?! Залишається пам’ятати, ридати та ненавидіти ворога, а ще просити йому Божої кари.
Поминальну відправу на цвинтарі провели благочинний Києво-Святошинського благочиння Василь Чупровський, отці Дмитро Присяжний, Максим Кравчук, Василь Лило. Гімн січових стрільців «Ой у лузі червона калина» присутні виконали разом з кобзарем Тарасом Силенком.
Далі урочиста хода рушила до Будинку культури, що на вулиці Шевченка, де у 1918 році містилася управа Будаївської волості – орган місцевого самоврядування незалежної Української Народної Республіки.
Громадянська війна в Україні (1917-1920) характеризувалася участю в ній багатьох різноманітних політичних сил, у протиборстві яких постала Українська Народна Республіка – перший реальний провісник проголошеної 1 грудня 1991 року незалежної Української держави.
Екскурс в історію
В умовах більшовицької агресії Українська Центральна Рада своїм ІV Універсалом від 22 січня 1918 року проголосила незалежність України: «Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Уперше в ХХ столітті українці проголосили створення своєї держави.
Основу місцевих державних органів та органів місцевого самоврядування складали міські, селищні, волосні, повітові, губернські ради та управи.
Відповідно до законів Центральної Ради було впроваджено державну символіку – синьо-жовтий прапор, герб-тризуб, грошову одиницю – гривню. Пріоритету набував захист української мови.
29 квітня 1918 року відбулося останнє засідання Центральної Ради, на якому прийняли Конституцію УНР і обрали президентом УНР Михайла Грушевського. На жаль, до зали зайшов німецький військовий загін, який розпустив засідання, сприяючи державному перевороту на чолі з генералом Павлом Скоропадським, який оголосив себе гетьманом.
Для керівництва антигетьманським повстанням у листопаді 1918 року було створено тимчасовий верховний орган – Директорію УНР, до складу якої увійшли представники різних партій та спілок: Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Опанас Андрієвський, Андрій Макаренко. Головним отаманом Армії УНР був затверджений С. Петлюра. У листопаді 1918 року Директорія виїхала до Білої церкви – місця розташування своєї основної військової сили – січових стрільців.
Запеклі бої у листопаді-грудні 1918 року за Київ мали безпосередній стосунок до залізничної станції Боярка і волосного містечка Будаївка. Братовбивча боротьба, безперечно, принесла великі людські втрати.
Українська Народна Республіка припинила своє існування у листопаді 1920 року, коли її територія була остаточно захоплена більшовицькими військами. Почалася не менш трагічна доба комуністичної радянської влади.

Людські долі, які потрапляли у жорна тих буремних подій, потребували великої стійкості і жертовності. Залишитись відданим українській державності вдавалося не кожному патріоту.
Серед послідовних борців за незалежність України був Марко Семенович Шляховий – перший призначений керівництвом УНР старшина Будаївської волосної управи (1918). Сьогодні можемо говорити, що від Шляхового йдуть витоки місцевого самоврядування у нашому місті.
Біографічна довідка
Народився Марко Семенович у с. Глеваха 1887 року у багатодітній родині – три дочки і чотири сини. Дружину мав з місцевих, яка 1916 народила сина Сергія. У роки Першої світової війни служив у кавалерійській дивізії, що воювала на Румунському фронті. Наприкінці 1917-го його обрали головою Українського армійського комітету. Був членом Української партії соціалістів-федералістів, що входила до Центральної ради. Марко Шляховий на початку 1918-го працював у Міністерстві торгу і промисловості.
У лютому 1918 був призначений старшиною Будаївської волості. Своїми указами виявив рішучі наміри навести лад у волості відповідно до розпоряджень Центральної Ради. У лютому 1919 року Директорія відступила з Києва. Більшовики привели своїх комісарів. 27 березня 1919 року Марко Шляховий за підтримки селян ініціював антибільшовицьке повстання у Будаївській волості. Згодом козакував у лавах 1-ої Дніпровської повстанської дивізії, що описав у «Записках повстанця» (1920-1922). Восени 1919 був комендантом Козятина та околиць. У 1921 році – голова Будаївської волосної церковної ради УАПЦ. Переслідуваний чекістами, продовжував працювати головою Будаївського волосного ревкому та заввідділом освіти Будаївського волосного виконкому, а також інспектором продподатку. У відповідь на доноси Шляховий писав: «…я, безумовно, єсть оборонець національних інтересів нещасного українського народу».
Марко Семенович Шляховий трагічно загинув від рук найманців 14 серпня 1922 року в Глевасі, де і похований.
1 листопада на велелюдному мітингу біля Будинку культури відкрито дві меморіальні дошки, присвячені подіям 1918 року у Боярці – Марку Шляховому і колишній Будаївській волосній управі. Автор обох - присутній на заходах Олександр Михайлицький. Духовенство відправило молебень. Виступили член виконкому Боярської міської ради Андрій Ковальов – організатор урочистостей і міський голова Боярки Тарас Добрівський.
Виконавши гімн, учасники мітингу перемістилися до зали Будинку культури, де відбулася презентація книжок Романа Коваля – громадського діяча, письменника, краєзнавця, дослідника історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття, президента Історичного клубу «Холодний Яр». Саме завдяки працям Романа Коваля нам вдалося підготувати цю статтю.
Боярський міський голова Тарас Добрівський відзначив Подяками організаторів та благодійників урочистостей. Були представлені онук та правнук Марка Шляхового.
Сергій Василюк і Тарас Силенко виконали пісні, присвячені борцям за волю України.
З жалобою і почестями громада міста та його гості вшанували пам'ять героїв, засвідчили свою відданість національно-демократичним традиціям.
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ
ДАНИНА ПАМ’ЯТІ

Навігація порталу

Зворотний зв"язок

Шановні відвідувачі нашого сайту!
Поставити запитання
міському голові
Тарасу Григоровичу Добрівському
чи висловити свою думку
Ви можете за електронною адресою
e-mail: mer_boyarka@ukr.net
або залишити інформацію
у будь-який час
за телефоном 42-246

Погода

волог.:

тиск:

вітер:

волог.:

тиск:

вітер:

Календар

«    Березень 2024    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31