22 листопада біля пам’ятного знака жертвам голодоморів та репресій зібралася боярська громада, щоб вшанувати пам'ять українців, замордованих голодом.
Тяжкі випробування міцніше об’єднують людей. Ось і нині реальна загроза з боку Росії спонукає український народ до єднання заради збереження цілісності та суверенітету нашої держави.
Біль нашого народу став міткою на пройденому шляху, яка не дозволить нащадкам збитися з курсу демократичних перетворень та поступу. Цей гіркий досвід навчає нас бути обережнішими у дружбі, не повторювати помилок попередників. Адже поняття дружби на міжнародному рівні просто не існує. У нашій хаті – наша правда.
Життя десятків мільйонів українців вже покладено на олтар «дружби» з Росією. Скільки ще нас має загинути, перш ніж Україна стане сильною та вільною, по-справжньому незалежною та демократичною державою?
Про це, а також про мужність називати речі своїми іменами говорили учасники мітингу біля пам’ятного знака.
Перед присутніми виступили міський голова Тарас Добрівський, депутат Боярської міської ради Ніна Харчук, лікар Володимир Вітюк.
Нотку смутку та журби додали учасниці хору «Надія», які заспівали журливих українських пісень.
За всіх померлих під час голодоморів помолився настоятель Свято-Покровської парафії отець Димитрій Присяжний.
Загальнонаціональна хвилина мовчання, оголошена Президентом України Петром Порошенком о 16:00, важким покривалом впала на присутніх, на парк Перемоги і Боярку та на всю Україну. І лише тужливі звуки поминального дзвону краяли ту хвилину, як чорну хлібину, на великі чорні шматки…
Спочивайте з миром, усі померлі голодною смертю. Ми про вас пам’ятаємо.




ХВИЛИНА МОВЧАННЯ, МОВ ЧОРНА ХЛІБИНА