Працівники Київської митниці ДФС в пункті пропуску «Бориспіль-аеропорт» продовжують митне оформлення вже третьої партії американських броньованих автомобілів, які надійшли на територію України згідно з рішенням США про передачу нашій країні оборонних засобів.
Таким чином вже найближчим часом 30 високомобільних багатоцільових колісних транспортних засобів, які надійшли трьома військовими вантажними літаками США і проходять митні процедури, забезпечуватимуть надійний захист наших військових.
Працівники Київської митниці ДФС вважають за честь мундира оформлення цих транспортних засобів в митному відношенні провести швидко і якісно, а виконуючий обов’язки начальника митниці тримає цей процес на особистому контролі.

ПІДПРИЄМСТВО У ВАСИЛЬКІВСЬКОМУ РАЙОНІ УХИЛИЛОСЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ НА 13,2 МЛН. ГРИВЕНЬ

В ході перевірки ТОВ «А» встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу, виконавець – ТОВ «Б» зобов’язувався передати покупцю – підприємству “А” природний газ, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити газ. В свою чергу ТОВ «Б» мало свій Договір про виконання аналогічних дій із ТОВ «В».
Під час проведення перевірки з’ясовано, що на основі показів свідків та інших причетних осіб до діяльності ТОВ «В», встановлено фіктивну діяльність ТОВ «В», так як фактично ці особи не мали відношення до діяльності ТОВ «В» та підписання жодних договорів купівлі-продажу природного газу. Виходячи з цього, проведені операції ТОВ «А» з ТОВ «Б» та ТОВ «В» визнані не реальними і до сплати в бюджет донараховано 13,2 млн. грн., з них: податку на додану вартість – 7,3 млн. грн., податку на прибуток – 5,9 млн. гривень. На даний час посадовими особами ТОВ «А» подано заяву про застосування процедури податкового компромісу.

СФОРМОВАНО НОВІ ТЕХНОЛОГІЧНІ СЕРТИФІКАТИ АКРЕДИТОВАНОГО ЦЕНТРУ СЕРТИФІКАЦІЇ КЛЮЧІВ ДФС

У зв’язку зі зміною найменування АЦСК ІДД ДФС сформовано нові технологічні сертифікати центру та серверів центру, які необхідно додати до файлового сховища програмного забезпечення, що використовується для накладення електронного цифрового підпису на електронні документи.
Завантажити нові технологічні сертифікати можна за цим посиланням.
Завантажити повний перелік актуальних технологічних сертифікатів АЦСК ІДД ДФС можна у розділі «Сертифікати АЦСК» офіційного інформаційного ресурсу.

СІЛЬГОСППІДПРИЄМСТВАМ ПРО ЗВІТНІСТЬ З ПДВ

Платникам податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ), у системі електронного адміністрування податку відкривається єдиний електронний рахунок для обліку сум податку як в межах діяльності, визначеної статтею 209 ПКУ, так і у межах іншої діяльності.
Для кожного платника податку Казначейством відкрито один електронний рахунок.
Протягом дії системи електронного адміністрування ПДВ у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з ПДВ.
З 1 липня 2015 року (або з дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення перехідного періоду) на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування.
Поповнення електронного рахунка платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, з поточних рахунків інших осіб, не передбачено.
Кошти з електронного рахунку платника ПДВ перераховуються Казначейством в автоматичному режимі до бюджету та/або на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами – суб’єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 ПКУ (далі – спецрежим), для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 ПКУ (далі – спеціальні рахунки). Таке перерахування коштів здійснюється на підставі реєстрів платників ПДВ, який автоматично формується ДФС та надсилається Казначейству.
Відповідно до пункт 22 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 569), у випадку, якщо платником податку, який застосовує спеціальний режим, за результатами звітного періоду задекларовано суми податку, які підлягають сплаті як до бюджету, так і на його спеціальний рахунок, кошти з його електронного рахунку, у першу чергу, перераховуються до бюджету, а у разі повного розрахунку з бюджетом - на спеціальний рахунок такого платника.
Таке перерахування здійснюється на підставі реєстру, який автоматично формується ДФС України на підставі поданих платниками податкових декларацій з ПДВ та надсилається Казначейству. Перерахування суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків здійснюється Казначейством в межах залишку таких коштів на електронних рахунках (пункт 21 Порядку № 569).
Для забезпечення в умовах дії системи електронного адміністрування ПДВ спрямування сум ПДВ на підтримку власного виробництва суб'єкти спеціального - платники ПДВ повинні надати контролюючому органу за місцем своєї реєстрації платником ПДВ інформацію про реквізити поточного рахунку, на який має бути перерахована відповідна сума з електронного рахунку такого платника, та актуалізувати такі дані у разі зміни реквізитів поточного рахунку.
Крім того, відповідно до пп.10 п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23 вересня 2014 року № 966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13) у рядку 25.1 та/або у р.25.2 розділу III декларацій з ПДВ вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та:
- сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110;
- спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123;
- залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.
При заповненні рядка 25.2 декларації 0121 - 0123, 0130 обов'язковим є заповнення поля декларації «**** Реквізити спеціального рахунку» (№ рахунку, дані банку/органу, в якому відкрито рахунок, ЄДРПОУ та МФО банку/органу, в якому відкрито рахунок,) для забезпечення перерахування на цей рахунок коштів з електронного рахунку платника.

НА КИЇВСЬКІЙ МИТНИЦІ ДФС УПЕРЕДЖЕНА СПРОБА НЕЗАКОННОГО ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ КОРДОН КОШТОВНИХ ГОДИННИКІВ

Працівниками Київської митниці ДФС у взаємодії з правоохоронними органами, зупинена спроба незаконного переміщення через митний кордон України, в пункті пропуску «Бориспіль», коштовних аксесуарів: шість наручних годинників швейцарського виробництва «FRANCK MULLER», «Brequet Morine 3046» та «Brequet Time Zone 276», шкіряні ремінці різних торгових марок, кольорів та моделей, частини до годинникових механізмів.
Коштовні аксесуари намагався незаконно ввезти на митну територію України наш співвітчизник, приватний підприємець, який повертався на батьківщину авіарейсом зі Швейцарії. Пасажир для проходження митного контролю обрав «зелений коридор», тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України. Після закінчення проходження зони спрощеного митного контролю „зелений коридор”, під час проведення вибіркового митного контролю, у громадянина виявили годинники в кишенях одягу та на руках. Ремінці та частини до механізмів знаходилися в відділеннях його сумки та портфеля.
Нагадуємо, що товари, які ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску відкриті для повітряного сполучення, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 1 000 євро, але загальна фактурна вартість не перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 % і податком на додану вартість в частині, що перевищує еквівалент 1 000 євро.
Складено протокол про порушення митних правил. Два годинника «Brequet» пропущено пасажиру, як особисті речі. Інші годинники «FRANCK MULLER», ремінці та частини до годинникових механізмів вилучено до винесення судом рішення у справі.

ЧИ МАЄ ПРАВО ФОП, ЯКА ЗАСТОСОВУЄ ЗАГАЛЬНУ СИСТЕМУ ОПОДАТКУВАННЯ, ВКЛЮЧАТИ ДО ВИТРАТ ВАРТІСТЬ РЕМОНТУ МАЙНА ЯК ВЛАСНОГО, ТАК І ОРЕНДОВАНОГО

Фізична особа — підприємець, яка використовує у своїй господарській діяльності власне майно, прямо пов’язане з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг, має право включати до витрат вартість ремонту (поліпшення) майна (в тому числі касового апарата).
При цьому вартість ремонту (поліпшення) орендованого майна фізична особа — підприємець має право включати на підставі господарських договорів, у яких передбачено умови експлуатації та їх ремонт.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
Підпунктом 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування. Зокрема, до них належать витрати на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно зі ст. 776 Цивільного кодексу України (далі — Цивільний кодекс) поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, здійснюється наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлено договором або ремонт викликано невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведено у розумний строк.
Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

ЗНЯТТЯ З ОБЛІКУ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ – ПІДПРИЄМЦЯМ, МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ЯКИХ Є ТЕРИТОРІЯ ВЕЗ «КРИМ»

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» на території ВЕЗ «Крим» діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.
Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, та припинення незалежної професійної діяльності фізичних осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території, місцем проживання яких (за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та даними відповідних реєстрів) є тимчасово окупована територія, здійснюється за рішенням таких осіб за місцем їх перебування, зареєстрованим відповідно до законодавства. Це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 541 «Про порядок припинення підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності особам, які переселилися з тимчасово окупованої території, за їх рішенням» (далі – Постанова № 541).
Відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням або припинення незалежної професійної діяльності фізичних осіб, здійснені відповідно до цієї постанови, передаються до відповідного територіального органу Державної фіскальної служби за місцем перебування осіб, зареєстрованим відповідно до законодавства, для зняття таких осіб з обліку в установленому порядку.
Пунктом 2 Наказу Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів», що зареєстрований у Мін’юсті 17.11.2014 за № 1453/26230 (далі – Наказ) визначено, що у разі отримання відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за їх рішенням або припинення незалежної професійної діяльності фізичних осіб відповідно до Постанови № 541 контролюючі органи за місцем перебування осіб, зареєстрованим відповідно до законодавства, здійснюють обробку таких відомостей та проводять заходи щодо зняття таких осіб з обліку у порядку, визначеному у пункті 11.32 розд. ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року N 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 р. за N 503/25280.

ЯКА ДАТА ВВАЖАЄТЬСЯ ДАТОЮ ПОДАННЯ ЗАЯВИ ПРО ЗАСТОСУВАННЯ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ, ЯКЩО ЇЇ НАДІСЛАНО ПОШТОЮ

Якщо заява про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування направлена поштою, то датою подання такої заяви вважається дата її надходження до органу фіскальної служби, яка проставляється на першому аркуші оригіналу документа.
Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено ПКУ, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
4) державному реєстратору як додаток до реєстраційної картки, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 ПКУ. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

ЧИ НЕОБХІДНО ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ, ЯКА ЗДАЄ В ОРЕНДУ ОСОБИСТЕ МАЙНО, РЕЄСТРУВАТИСЬ ФОП

Відповідно до ст. 319 та ст. 320 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, здавання в оренду власного нерухомого майна може здійснюватися фізичними особами як у межах підприємницької діяльності, так і шляхом виконання норм п. 170.1 ст. 170 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ без реєстрації орендодавця як фізичною особою - підприємцем.

ЩОДО ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ПОЛОЖЕНЬ КОДЕКСУ

(Лист ДФС України від 18.03.2015 р. № 9132/7/99-99-19-03-03-17)
У зв’язку з численними запитами платників акцизного податку щодо практичного застосування положень Податкового кодексу України (далі - Кодекс) із запровадженням сплати з 01.01.2015 р. акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів, зокрема нафтопродуктів, Державна фіскальна служба України повідомляє таке.
1. Як розраховувати суми податкового зобов’язання з акцизного податку та податку на додану вартість з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів?
Підпунктом 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 Кодексу встановлено, що базою оподаткування акцизного податку є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів, що реалізовані суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі.
Для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість) у розмірі 5 відсотків (пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Кодексу), а у разі неприйняття такого рішення цей податок справляється із застосуванням мінімальних ставок (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Кодексу). Отже, незалежно від наявності прийнятих місцевими радами рішень, Кодексом передбачено єдину ставку податку - 5 відсотків.
Сума податкового зобов’язання з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (ПЗа) становитиме:
ПЗа = ФРЦ : 105 х 5, де
ФРЦ - фактична роздрібна ціна, за якою реалізують нафтопродукти.
Сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість (ПЗпдв) становитиме:
ПЗпдв = (ФРЦ - Пза) : 120 х 20.
2. Чи є об’єктом оподаткування акцизним податком операції з відпуску підакцизного пального через мережу АЗС, що експлуатується відповідними операторами ринку нафтопродуктів, уповноваженим представникам (безготівковим клієнтам) іншого суб’єкта господарювання при пред’явленні ними старт-картки, бланка-дозволу (талону) чи відомості тощо, шляхом заправки автотранспортних засобів? При цьому оператор ринку нафтопродуктів (експлуатант АЗС) проводить повну суму операцій через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів при безготівковій формі оплати.
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Об’єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу).
При цьому реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у пп 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу (нафтопродукти, скраплений газ, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб’єктах господарювання громадського харчування (абзаци перший та другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
Торговельна послуга передбачає здійснення додаткової діяльності суб’єкта господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставляння та використовування.
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265), а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).
Згідно із Законом № 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати у безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Згідно з розділом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281):
талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;
платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.
Смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 р. № 620).
Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у т. ч. смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.
Відповідно до Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Отже, при відпуску через мережу АЗС нафтопродуктів здійснюється розрахункова операція, дата якої є датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (нафтопродуктів) згідно з п. 216.9 ст. 216 Кодексу.
Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 р. № 1442 (далі - Правила № 1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2).
АЗС поділяються на стаціонарні, пересувні та контейнерні (п. 3 Правил № 1442).
Стаціонарні АЗС - комплекс споруд для приймання та відпуску нафтопродуктів з наземним або підземним розміщенням резервуарів і з не зблокованими з ними паливо-, масло- та газороздавальними колонками. На стаціонарних АЗС можуть розташовуватися пункти продажу товарів та надання побутових послуг.
Пересувні АЗС - комплексна установка технологічного обладнання, змонтованого на автомобільному шасі або причепі, для транспортування та відпуску нафтопродуктів.
Контейнерні АЗС - установка для відпуску нафтопродуктів, яка складається з резервуара і паливороздавальної колонки, зблокованих в єдиному контейнері.
Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (пункти 34 та 35 Правил № 1442).
Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»), такі операції є об’єктом оподаткування акцизним податком відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу.
3. Хто є платником акцизного податку - оператор ринку нафтопродуктів, експлуатант АЗС, суб’єкт господарювання - посередник чи суб’єкт господарювання, безготівкові клієнти якого отримують нафтопродукти через АЗС?
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Відповідно до Правил № 1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску кінцевим споживачам нафтопродуктів (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).
Відповідно до Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Таким чином, податкові зобов’язання зі сплати 5-відсоткового акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів та форми розрахунків (готівкова, безготівкова), під час здійснення розрахункових операцій.
4. Хто є платником акцизного податку - комітент чи комісіонер - у разі коли комісіонер від свого імені здійснює реалізацію підакцизних товарів, які належать комітенту, через мережу заправних комплексів за готівку або із застосуванням банківських платіжних карток та проводить розрахункові операції на повну суму покупки?
Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.
Під реалізацією підакцизних товарів (продукції) розуміють будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж, зокрема, нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, а також палива моторного альтернативного безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків (абзаци перший та другий пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Датою виникнення податкових зобов’язань щодо реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону № 265, а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - дата надходження оплати за проданий товар (п. 216.9 ст. 216 Кодексу).
Відповідно до Правил № 1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску кінцевим споживачам нафтопродуктів (п. 2 Правил № 1442 та ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»).
Відповідно до Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.
Таким чином, платником податку з роздрібних продажів підакцизних товарів є комісіонер, тобто особа, яка від свого імені здійснює реалізацію підакцизних товарів через мережу заправних комплексів через колонки.
5. Яким чином можна визначити та документально підтвердити, що реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів проведена безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків?
Відповідно до ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять»:
роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві та надавання йому торговельних послуг.
Відповідно до Правил № 1442 роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів (п. 2 Правил № 1442).
Згідно із Законом № 265 розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Отже, при відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадиться операція з продажу пального кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об’єктом оподаткування акцизним податком з роздрібних продажів відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, здійснення якої документально підтверджується як для розрахункової операції (оформлення відповідного розрахункового документа).

ЩОДО ВКЛЮЧЕННЯ ДО ЗАЛИШКОВОЇ БАЛАНСОВОЇ ВАРТОСТІ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ СУМИ НЕЗАВЕРШЕНИХ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ

(Лист ДФС України від 06.03.2015 р. № 4684/6/99-99-19-03-02-15)
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається, зокрема, із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 200.19.3 п. 200.19 ст. 200 розділу V Кодексу право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку надається платникам податку, які мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансову гарантію, що діє з дня подання відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також:
а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів)
або
б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування виходячи з цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введені в експлуатацію.
Податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу I Кодексу терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Визначення терміна «необоротні активи» надане розділом I «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 р. за № 336/22868) (далі - НПБО 1).
Згідно з цим визначенням необоротні активи - всі активи, що не є оборотними (оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу).
У фінансовій звітності необоротні активи платника відображаються у додатку 1 до НПБО 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», а саме у розділі 1 Балансу. При цьому у складі необоротних активів окремим показником обліковуються і незавершені капітальні інвестиції (код рядка Балансу 1005).
Таким чином, при розрахунку показника залишкової балансової вартості необоротних активів, який є одним із критеріїв для отримання платником автоматичного бюджетного відшкодування, мають бути враховані відповідні показники розділу 1 Балансу «Необоротні активи», у тому числі з урахуванням вартості незавершених капітальних інвестицій.
Водночас при визначенні права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають бути враховані вимоги пп. 200.19.3 п. 200.19 ст. 200 розділу V Кодексу щодо відповідності встановленим критеріям обсягів інвестицій в необоротні активи або наявності відповідного обсягу операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка.

ПРО ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ, ЯКІ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ

(Лист Нацбанку України від 13.03.2015 р. № 50-03014/16550)
Національний банк України надає роз’яснення про перелік документів, що посвідчують особу, які є підставою для здійснення касових операцій.
Згідно з вимогами частини першої ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Крім того, у переліку документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, наведено ряд інших документів відповідно до їх функціонального призначення (п. 1 частини першої ст. 13 Закону).
Згідно з вимогами Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.92 р. № 2503 (у редакції Постанови Верховної Ради України від 18.09.2012 р. № 5294 (далі - Положення)), паспорт громадянина України дійсний для здійснення банківських операцій та укладання цивільно-правових угод (п. 1 розділу I Положення). Документом, що замінює паспорт громадянина України, є тимчасове посвідчення, форма якого та порядок видачі встановлюються Міністерством внутрішніх справ України (п. 19 розділу II Положення).
На підставі вищезазначеного Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. № 174 (зі змінами) (далі - Інструкція № 174), передбачено зазначення у грошових чеках, заявах на видачу готівки, на підставі яких видається клієнтам готівка, незалежно від суми, за винятком реалізації пам’ятних монет, даних паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює: найменування документа, серія, номер і дата його видачі, найменування установи, що його видала (п. 1.3 глави першої розділу IV Інструкції № 174).


Головне управління ДФС у Київській області повідомляє, що наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено нову форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (діє з 01.04.2015 року).
Новий податковий розрахунок складається з двох розділів:
- у розділі І - податкові агенти відображають, як і раніше, суми нарахованих (виплачених) доходів (як оподатковуваних, так і неоподатковуваних) та суми нарахованого (перерахованого) податку на доходи фізичних осіб;
- у розділі II - податкові агенти зазначають загальну суму доходів у вигляді процентів, виграшів (призів) у лотерею, загальну суму нарахованого податку на доходи фізичних осіб, а також інформацію про військовий збір.
У рядку "Військовий збір" розділу ІІ форми №1ДФ відображається загальна сума нарахованого доходу, загальна сума виплаченого доходу, загальна сума нарахованого військового збору та загальна сума перерахованого до бюджету військового збору у грошовій формі, вираженій у національній валюті (у гривнях з копійками). Відомості про фізичну особу - платника податку, якій нараховані доходи, з яких утримується військовий збір, не зазначаються.
Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.
За новою формою Податковий розрахунок подається податковими агентами за I квартал 2015 року. Тобто, кінцевий термін подання Податкового розрахунку (форма №1ДФ) за І квартал 2015 року - 12 травня 2015 року.

СПЛАТА ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ – ПІДПРИЄМСТВОМ-ПЛАТНИКОМ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) платників єдиного податку звільнено від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони визначають розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки договором не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ст. 797 Цивільного кодексу).
У разі здійснення юридичними особами підприємницької діяльності шляхом передачі в оренду будівель (споруд, їх частин) у статутах даних юридичних осіб зазначається, що це є одним з видів або єдиним видом їх діяльності. Отже, саме будівлі (споруди, їх частини) використовуються для здійснення господарської діяльності.
Якщо земельні ділянки, на яких розташовано передані в оренду будівлі (споруди, їх частини), не використовуються для здійснення підприємницької діяльності, при укладенні договорів оренди має зазначатися плата за користування земельними ділянками.
Таким чином, юридичні особи — платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб’єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах за ставками, визначеними Податковим кодексом. У разі надання в оренду частини будівлі земельний податок обчислюється пропорційно площі, яку передано в оренду.

РОЗРАХУНОК ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ДОКУМЕНТІВ НА ЗЕМЛЮ

Підпунктом 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Ставки земельного податку встановлено розділом ХІІI Податкового кодексу.
Управління у сфері оцінки земель і земельних ділянок відповідно до норм п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Тому суб’єкту господарювання потрібно звернутися за інформацією щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки до територіального органу Держземагентства України за місцезнаходженням земельної ділянки.