ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПЕРЕДАЮТЬСЯ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

Інфекції, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), належать до найбільш значущих проблем. Це пояснюється не лише значним їх поширенням, а й тяжкими наслідками як для організму хворого, так i для суспільства загалом. Ускладнення призводять до порушення репродуктивного здоров'я жінок i чоловіків, тяжких природжених захворювань у дітей, ураження внутpiшніx органів хворого.
Нині темпи i характер зростання захворюваності на ІПСШ диктують нові вимоги до профілактичної роботи. ІПШ набувають характеру епідемії: лише впродовж десятиріччя поширеність сифилісу, наприклад, серед дівчат віком до 14 років зросла у 37 разів, серед хлопців – у 87, серед дівчат-підлітків віком 15-17 років – у 4 рази, а серед юнаків такого ж віку — у 6.
За даними досліджень наукового центру охорони здоров'я дітей та підлітків РАМН, відсоток абсолютно здорових дівчат за останні 20 років знизився з 28,3 до 6,3 %. Багатьох дівчат, що перенесли ШСШ, чекає безпліддя.
Тому в таких епідеміологічних обставинах актуального значення набувають розроблення та активне впровадження різноманітних засобів профілактики цих захворювань, яка неможлива без знання клінічних та соціально-психологічних механізмів, що зумовлюють ризик зараження, поширення інфекції.
Фактори ризику, потенційно небезпечні для здоров'я, підвищують ймовірність розвитку захворювань, їхнє прогресування та несприятливий фінал. Розрізняють такі фактори ризику: поведінкові, біологічні, генетичні, екологічні, соціальні, а також навколишнього та виробничого середовища. Фактори, що впливають на здоров'я, ділять на дві основні групи: внутрішні (біологічні) та зовнішні (природні та соціальні). До першої групи належать стать, вік, конституційні особливості, спадковість, тип вищої нервової діяльності. Друга група більш об'ємна i включає природні фактори (географічні, метеорологічні, кліматичні, екологічні) та соціальні (виробничо-трудові, суспільно-політичні, соціально-культурні, пов'язані з побутом та медичною активністю. Існує пряма i зворотна взаємодія між навколишнім середовищем та психологічними характеристиками людини. Тому якісна первинна профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом, неможлива без чіткого знання вcix особливостей контингентів населення, яке найчастіше хворіє.
Спеціалістам добре відомі групи ризику: особи, які зловживають алкоголем та наркотичними речовинами, особи без постійного місця проживання, особи, які працюють у секс-індустрії, чоловіки, які мають статеві контакти з чоловіками. Менше досліджені соціальні групи, які хворіють на ІПСШ i потребують використання орієнтованих на них методів
профілактичної роботи.
Дослідження літературних джерел свідчить, що зараз найвразливішою групою ризику є підлітки. Підлітковий період є основним етапом формування статевої поведінки. Підлітковий вік ще часто називають кризовим. Кризу зумовлюють, по-перше, особливості статевого дозрівання, пов'язані з перебудовою систем центральної регуляції діяльності організму. По-друге, психологічні чинники, міжособистісні стосунки молоді, які прямо залежать від вікових фізіологічних змін, що можуть негативно позначитись як на житті самого підлітка, так i на його стосунках з оточенням: батьками, вчителями, однолітками.
Останнє десятиріччя характеризується швидкою еволюцією сексуальних стосунків, що призвело до розбещеності населення, особливо серед осіб молодого віку. Соціальна та економічна нестабільність у суспільстві зумовила низку негативних тенденцій у підлітковій субпопуляції, які впливають на поширення ІПСШ: ранній початок статевого життя, безладні статеві зв'язки, комерціалізація сексуальних стосунків, зростання кількості злочинів на сексуальному підґрунті. Сексуальна активність 13-15-літніх дівчат-підлітків зросла удвічі порівняно з цією ж віковою групою 15 років тому. Ризик негативних наслідків ранніх сексуальних контактів підвищений, оскільки понад 65 % перших сексуальних контактів відбувається без застосування бар’єрних контрацептивів. Ситуація ускладнюється i тим, що підлітки доволі часто сприймають хибно свій вік, оцінюючи, насамперед, його можливості для сексуального експериментування .
Водночас сексуально активні підлітки зовсім не переймаються питаннями безпеки власного статевого здоров'я – переважна більшість (76 %) для контрацепції використовує абсолютно ненадійні методи вираховування «безпечних днів» та перерваного статевого акта. Лише 7-9 % підлітків використовують презервативи під час статевих контактів, інші виправдовують невикористання презервативів різними причинами. Більшість дівчат соромляться запропонувати презервативи та, за їхніми словами, довіряють статевому партнеpoвi, навіть якщо добре його не знають. А хлопці вважають, що презерватив знижує сексуальні відчуття та i коштує дорого. То ж можна зауважити, що, попри достатню прогресивність сучаснoї молоді, стapi стереотипи щодо контрацептивів продовжують існувати.
Підлітки мають вільний доступ до засобів масової інформації, особливо до різної інформації, що є в інтернеті, тому вважають себе достатньо обізнаними у темі статевого життя та його наслідків. Але насправді більшість молодих людей не знає про інфекції, що можуть супроводжувати незахищені статеві контакти, не розуміють чітко шляхів передачі, мають невиразне уявлення про наслідки, можливості профілактики та лікування. Хоча потрібно зазначити, що завдяки масовим кампаніям, практично вci підлітки серед відомих їм ІПСШ першою називали саме ВІЛ-інфекцію.
Сучасні підлітки, які хворіють на iнфeкцiї, що передаються статевим шляхом, належать до групи з надзвичайно високим ступенем ризикової сексуальної поведінки, що підтверджується багатьма факторами: ранній початок статевого життя, наявність кількох статевих партнерів одночасно, епізоди гомосексуальних контактів та групового сексу, небажання використовувати адекватні поведінці засоби контрацепції та широку практику вживання алкогольних і наркотичних речовин. Але за високоризикової поведінки молоді люди абсолютно не мають адекватної самооцінки щодо обізнаності про наслідки такої поведінки.
Отже, потрібно формувати абсолютно нові підходи до розроблення первинних і вторинних профілактичних програм, які будуть адаптовані до сучасних вимог молодіжної субпопуляції та спонукатимуть підлітків переорієнтуватися на здоровий та безпечний спосіб життя.