Боярчанка Марина Мецгер здобула перше місце серед дітей-дівчаток віком 11-13 років на Чемпіонаті Європи з Таеквон-До ІТФ в місті Андрія, Італія.
З 27 квітня до 4 травня 2015 року в італійському місті Андрія відбувався п’ятий чемпіонат Європи серед дітей та десятий чемпіонат Європи серед дорослих з Таеквон-До ІТФ. У змаганнях брали участь 26 країн, а Україну представляли 127 спортсменів.
Україна посіла друге загальнокомандне місце на чемпіонаті. У складі команди збірної України була і боярчанка Маринка Мецгер, яка виборола золото та стала чемпіонкою Європи серед дітей­дівчаток віком 11­13 років.
«Боярка­інформ» запитала у юної чемпіонки про її шлях до перемоги та плани на майбутнє.
— Як ти потрапила у спорт та чому саме обрала Таеквон-До?
— Таеквон­До я займаюсь із шести років. Обрати саме цей вид спорту мені допоміг випадок. У Боярській гімназії відбувались показові виступи спортсменів, які мені дуже сподобались. Пізніше я дізналась, що Таеквон­До не просто бойове мистецтво, а військова школа, розроблена генералом корейської армії Чой Хонг Хі, яка поєднує в собі самоконтроль, впевненість, чесність з одного боку та силу, вміння, відмінну фізичну форму з іншого. А найголовніше — повагу до старших та турботу про менших.
— Що це за спорт?
— Таеквон­До — це відносно молодий вид спорту, був розроблений на принципах військово­бойової підготовки солдат корейської армії. Як спорт Таеквон­До поєднує в собі: комплекс захисних атакуючих вправ (Туль), комплекс самозахисту (Селфдевенс), силове розбивання предметів та безпосередньо спаринг з партнером. Спаринг та Туль також можливий у командному виконанні. Як правило, всі ці номінації представлені на змаганнях, тому можна отримати аж до п’яти перемог. Спортсмени між собою розділяються по поясах відповідно до кваліфікації — білий, жовтий, зелений, синій, червоний та чорний. У чорних поясах відбувається розділення по данах від першого до дев’ятого. До речі, спаринг проходить при максимальному захисті — спортсмен одягнений у шолом, рукавички, фути, ракушка, жилет, капу. Заборонено наносити удари нижче пояса та лежачому. Тому можна вважати, що Таеквон­До один із найменш травматичних видів єдиноборств.
— Існує думка. Людина, яка займається бойовими мистецтвами, може нести загрозу для оточуючих.
— Таке уявлення хибне, адже розуміння особистої сили та відповідне виховання не дозволяє використовувати ці знання на шкоду іншим. Я вважаю, що найкраща бійка та, якої вдалося уникнути.
— Розкажи про свій спортивний шлях, чи було важко?
— Так, було дуже важко! Але потрібно розрізняти тренування задля «задоволення» та професійні тренування. Щоб досягти найкращого результату, потрібно дуже багато працювати.
За п’ять років тренувань я тричі ставала чемпіонкою України, тричі — Києва, один раз — абсолютною чемпіонкою Києва, отримувала перемоги у Львові, Харкові, Житомирі, Маріуполі, Дніпропетровську, Черкасах. Об’їхала всю Україну. Двічі змагалась та вигравала кубок у Білорусі. Така кількість змагань та, зрештою, перемог загартовують характер та волю до перемоги, хоча кілька разів я хотіла припинити тренування. Але батьки були наполегливими — якщо поставила ціль, маєш її досягти.
До команди збірної України я увійшла відповідно до вимог змагань Федерації Таеквон­До ІТФ України — спортсмену має виповнитись 11 років та він має у своєму активі перше місце на кубку України, а потім— і на останньому Чемпіонаті України. Саме ця перемога на чемпіонаті Європи — мій перший вагомий результат, тепер я це розумію.
— Як було в Італії, в якій номінації ти виступала?
— Італія нас зустріла теплою погодою, яскравим сонцем та привітними людьми. Я виступала тільки у спарингу. Моєю першою суперницею була чемпіонка Росії, дівчинка, яка старша за мене на два роки. Безумовно, вона була однією з головних претенденток на золото. Але це і стало головним поштовхом до подальшої перемоги, адже я, українка, не могла програти росіянці!
До речі, те, що мені вдалось її перемогти, дало можливість вийти у фінал двом українкам — мені та дівчинці з Харкова. У мене перше місце, у харківчанки — друге. В готелі ми жили поруч, потоваришували і ще до змагань домовились, якщо вийдемо в фінал одна проти одної — будемо триматися мужньо.
— Мужньо?
— Маю на увазі не плакати, бо переможе — Україна!
— Чим ти ще займаєшся у вільний час, чи маєш якісь досягнення?
— Таеквон­До займає дуже багато часу і потрібно постійно тримати форму. Я тренуюсь п’ять разів на тиждень, але напередодні змагань тренування відбуваються щоденно, а іноді ще й двічі на день. Ще мені подобається малювати, читати книжки, вивчаю англійську мову. Про свої досягнення можу сказати, що перемагала у районному конкурсі з української мови ім. Петра Яцика.
— Як на щось інше вистачає часу?
— Звісно, важко. До трьох годин гімеазія, потім — додаткова англійська, малювання або тренування. А ще необхідно уроки робити, приділяти час собі та друзям. Але, як любить говорити мій батько, — шлях подолає той, хто йде! Велике спасибі моїм батькам та вчителям, класному керівнику 2(6)­В класу Боярського НВК «Гімназія — ЗОШ І ст.» Світлані Шуман та тренеру, заслуженому майстру спорту України Олександру Жаруку, які допомагають мені, а також друзям і команді за підтримку!
Для мене завжди будуть актуальними слова Шевченка: «Борітеся — поборете! Вам бог помагає!»
Маючи нагоду, хочу запросити на тренування до Боярської ЗОШ № 1, на базі якої працює секція Таеквон­До.
«Боярка-інформ» щиро вітає Марину Мецгер з європейською перемогою!

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ЗОЛОТО – У БОЯРЧАНКИ