ДПІ У КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ ПОВІДОМЛЯЄ:
25-05-2015, 16:57
ВИМОГИ СТОСОВНО ЗАСТОСУВАННЯ РЕЄСТРАТОРІВ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
Згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку.
Вимоги стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій набирають чинності:
• для платників єдиного податку третьої групи - з 01.07.2015;
• для платників єдиного податку другої групи - з 01.01.2016 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).
Не поширюються вказані норми, згідно з п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, на платників єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платників єдиного податку першої групи.
Також якщо платники єдиного податку другої і третьої груп, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Податкового кодексу України перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
ПІДПРИЄМСТВОМ НЕ СПЛАЧЕНО ДО БЮДЖЕТУ СУМУ ПОНАД 8 МЛН. ГРН.
Cлідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що кваліфікується як ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), в особливо великих розмірах, за фактом порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ «П», основний вид діяльності якого, надання маркетингових послуг та реклами, маркетингові дослідження.
В ході розслідування встановлено, що придбаваючи та реалізовуючи маркетингові та рекламні послуги, службові особи ТОВ «П» протягом 2012 - 2013 років ухилилися від сплати податків на загальну суму понад 8 млн. гривень, внаслідок господарських взаємовідносин з суб’єктами підприємницької діяльності, що мають ознаки «фіктивності».
На даний час триває слідство.
НА КИЇВЩИНІ УПЕРЕДЖЕНО НЕЗАКОННЕ ВИВЕЗЕННЯ 13 КГ БУРШТИНУ
Працівниками Київської митниці ДФС в пункті пропуску «Бориспіль» зафіксовано чергові спроби незаконного вивезення за межі України до Китаю бурштину загальною вагою 13 кг.
В першому випадку 3,6 кг бурштину було виявлено у громадянина Китаю, який повертався з України на батьківщину транзитом через Російську Федерацію. Іноземець своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території.
Речовина природного походження коричневого кольору з різними відтінками, що за зовнішнім виглядом має ознаки дорогоцінного каміння органогенного походження у сировині різного розміру, а саме бурштину, у необробленому вигляді каміння різного розміру та форми знаходилась у дорожній валізі червоного кольору у металевих коробках, що містились серед особистих речей пасажира.
В другому випадку 9,5 кг бурштину було виявлено у нашого співвітчизника, який так само відлітав з України до Китаю, скориставшись для проходження митного контролю «зеленим» коридором.
Каміння знаходилось у дорожній валізі серед особистих речей пасажира у картонних коробках з-під круп, в поліетиленових пакетах, серед продуктів харчування, в картонній коробці з-під дієтичних добавок, яка знаходилась в чоловічому черевику, а також частина каміння була загорнута в чоловічу куртку чорного кольору тощо.
Таким чином, своїми діями дані громадяни здійснили переміщення через митний кордон товару - речовини природного походження коричневого кольору з різними відтінками, що за зовнішнім виглядом має ознаки дорогоцінного каміння органогенного походження у сировині, а саме бурштину, з приховуванням від митного контролю, а саме, способом, що утруднює виявлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 371 Митного кодексу України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 Євро, при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України.
Згідно ст.197 МК України встановлено обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.
Бурштин вилучено до винесення судом рішення у справі. Складено протокол про порушення митних правил.
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПДВ ОКРЕМИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ
Тимчасово, до 31 березня 2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів та медичних виробів та операції тільки першого постачання лікарських засобів, медичних виробів на митній території України імпортером або виробником, що передбачено Законом України від 09.05.2015 № 332-VIII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів та медичних виробів».
Передбачене звільнення від оподаткування ПДВ застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, перелік яких визначений Законом України «Про здійснення державних закупівель», укладених на виконання угод між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, та відповідною спеціалізованою організацією, що здійснює закупівлі, у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров'я.
У разі порушення цільового використання лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться на митну територію України та/або постачаються на митній території України відповідно до п. 38 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму ПДВ, що мала бути сплачена в момент ввезення (нарахована в момент постачання) таких лікарських засобів та медичних виробів, а також несе відповідальність відповідно до законодавства.
Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, та порядок ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, визначаються Кабінетом Міністрів України.
КРЕДИТНІ БОРГИ ТА ПРОЦЕНТИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
Законом України від 09.04.2015 №321-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань, який набрав чинності з 7 травня 2015 року.
Цей Закон прийнято на виконання вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та регулює ряд проблемних питань, пов'язаних з погашенням заборгованості, вираженої в іноземній валюті, надає платникам податків певні податкові преференції.
Зокрема, зазначеним змінами передбачено, що сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крім цього, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Дані норми застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія зазначеного положення поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалася починаючи з 1 січня 2015 року.
ПРО ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ФІЛІЄЮ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ В ЄДИНОМУ РЕЄСТРІ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ
Починаючи з 1 січня 2015 року, складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 957).
Відповідно до Порядку № 957, якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про ІЦО має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом із найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є стороною договору від імені головного підприємства (покупця).
Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, в третій частині якого зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку. У разі коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.
Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні/розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді.
Відповідно до п.2 Порядку № 957 усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) .
Згідно з Порядком № 1246 для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки платника податку (за наявності).
Щодо механізму відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, то такий механізм визначений Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).
Відповідно до п. 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків в Казначействі не передбачено.
Отже, якщо платник податку делегував своїй філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Казначействі відкривається виключно платнику податку - головному підприємству.
НАСЛІДКИ БЕЗПІДСТАВНОГО СКЛАДЕННЯ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ ТА ЇЇ РЕЄСТРАЦІЇ У ЄРПН У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ФАКТУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЇ З ПОСТАЧАННЯ ТОВАРІВ (ПОСЛУГ) ТА /АБО ЇХ ОПЛАТИ
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.
Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 201.4 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, пунктом 192.1 ст. 192 ПКУ передбачено, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної складається розрахунок коригування.
Механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, звіряння даних, що містяться у виданих платникам ПДВ - отримувачам (покупцям) товарів/послуг податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у ЄРПН, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі – Порядок № 1246).
Враховуючи наведене, якщо факт здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або оплати відсутній, а платником податку безпідставно складена податкова накладна, то до неї не може бути виписаний розрахунок коригування. Така податкова накладна, у разі її реєстрації в ЄРПН, виключенню з ЄРПН не підлягає.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п.201.10 ст. 201 ПКУ).
Крім того, розбіжності даних податкової декларації та даних ЄРПН є податковою інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Якщо платник не надасть пояснення щодо суті таких розбіжностей та документальні підтвердження своїх пояснень на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, це є однією з обставин, за наявності якої здійснюється документальна позапланова перевірка платника податку (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).
ПРО КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ З БЮДЖЕТУ В МЕЖАХ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ПРАЦІВНИКІВ, ПРИЗВАНИХ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, ЯКІ НЕ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ ПДФО
Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року № 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок), який набрав чинності з 17 березня 2015 року. Цим Порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до п. 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.
Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям (п.4 Порядку).
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю (п. 6 Порядку № 105).
Тобто, з метою виконання гарантій передбачених частиною 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, зокрема, виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину, та інформуюють про її розмір органи соціального захисту населення, шляхом заповнення Звітів, доданих до Порядку. Після отримання коштів, передбачених у державному бюджеті, роботодавці проводять виплату компенсації у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю.
Оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію проводяться відповідно до Податкового кодексу України і Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (п. 7 Порядку № 105).
Згідно із п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи зазначене, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Постанови №105 не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
ПРО ПІЛЬГИ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
Податковим кодексом України в редакції, чинній з 01.01.2015, передбачено звільнення від оподаткування прибутку підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів (на підставі пункту 142.1 статті 142 цього Кодексу), та застосування на період до 1 січня 2016 року ставки 0 відсотків для платників податку на прибуток, які відповідають критеріям, визначеними у пункті 16 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу.
Нагадуємо платникам податку, що пільги, які було передбачено статтею 154 та підпунктами 15-22 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015, скасовано Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
СУМА ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТА, З ЯКОЇ УТРИМУЄТЬСЯ ТА СПЛАЧУЄТЬСЯ ПОДАТОК НА ПРИБУТОК, ЗА ДОГОВОРОМ, ЩО УКЛАДЕНО В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ, ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ВИХОДЯЧИ З ОФІЦІЙНОГО КУРСУ НБУ НА ДАТУ ВИПЛАТИ ТАКИХ ДОХОДІВ
Податковим кодексом України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Наведені положення викладено у підпункті 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу.
Оскільки податок з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, сплачується до бюджету під час виплати таких доходів на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України), то сума доходів, з якої утримується та сплачується податок, визначається виходячи з офіційного курсу Національного банку України на дату виплати таких доходів.
ПРО НАДАННЯ РОЗ’ЯСНЕННЯ
(Лист ДФС України від 20.05.2015 р. №17749/7/99-99-17-03-01-17)
Державна фіскальна служба України щодо нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування (далі - єдиний внесок) на допомогу по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), повідомляє.
Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» у новій редакції викладено Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105).
Відповідно до частини першої ст. 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
При цьому застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов’язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, призначення і виплата матеріального забезпечення здійснюється робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.
Статтею 3 розділу VII Закону № 1105 установлено, що особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» правлінням Фонду постановою від 26.12.2014 р. № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 19 Порядку оригінали та засвідчені копії документів, визначені у пунктах 4 - 9 Порядку, інші документи, на підставі яких здійснювались нарахування та виплата матеріального забезпечення, зберігаються в персональній справі застрахованої особи (або одержувача допомоги) у робочому органі Фонду, який здійснив виплату матеріального забезпечення, протягом п’яти років.
Отже, з метою реалізації права застрахованих осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, на матеріальне забезпечення робочі органи Фонду на підставі поданих такими особами документів нараховують і виплачують за рахунок своїх коштів матеріальне забезпечення.
Абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, для осіб, зазначених у п. 11 цієї частини.
Відповідно до п. 11 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які отримують, зокрема, допомогу по тимчасовій непрацездатності, також є платниками єдиного внеску.
Роботодавці є страхувальниками для осіб, що отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, які згідно з частиною шостою ст. 7 Закону № 2464 здійснюють нарахування єдиного внеску за таких платників за рахунок сум, на які єдиний внесок нараховано.
Таким чином, оскільки Фонд соціального страхування України не є роботодавцем для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, то допомога по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів зазначеного Фонду, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
ЗАСТОСУВАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА
(Лист від 28.04.2015 р. № 15273/7/99-99-17-03-01-17)
ДФС України повідомлено, що якщо платником за звітний місяць виконано умови застосування понижуючого коефіцієнта, то і застосування коефіцієнта до ставки єдиного внеску при нарахуванні та виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця є правомірним. Якщо ж при остаточному розрахунку виявиться, що умови для застосування понижуючого ко-ефіцієнта до розміру єдиного внеску у звітному місяці не виконано, то, відповідно, застосування зниженої ставки до авансових внесків не є правомірним.
У разі несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), застосовується штраф до платника єдиного внес-ку в розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА СУМУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (ДОХОДІВ) ФІЗИЧНИХ ОСІБ
(Лист від 11.03.2015 р. № 5084/6/99-99-17-03-03-15)
ДФС України повідомлено про порядок нарахування єдиного внеску у разі перебування найманого працівника у трудових відносинах неповний календарний місяць (зокрема, у зв’язку з оплачуваною відпусткою або відпусткою без збереження заробітної плати, у зв’язку з хворобою (тимчасовою непрацездатністю)).
Зазначено, що при нарахуванні заробітної плати фізичним особам, які частину місяця перебували у відпустці без збереження заробітної плати, та нарахована заробітна плата є меншою за мінімальну, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць.
ОПОДАТКУВАННЯ АЛІМЕНТІВ
(Лист від 12.02.2015 р. № 339/4/99-99-19-01-01-13)
ДФС України повідомлено, що сума аліментів розраховується із суми заробітної плати, яка залишається після утримання військового збору, податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску.
Оскільки дохід у вигляді аліментів, що виплачуються платнику податку резидентом, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, то, відповідно, він не є об’єктом оподаткування військовим збором.
ОПЕРАЦІЇ З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ З ВЕЗ «КРИМ»
(Лист від 09.04.2015 р. № 7556/6/99-99-19-03-02-15)
ДФС України повідомлено, що операції платників податків з постачання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України оподатковуються ПДВ за ставкою 20%. На дату отримання коштів від замовника перевезення вантажу чи на дату оформлення документа, який підтверджує факт надання послуги з перевезення вантажу, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, перевізник складає податкову накладну з нарахуванням ПДВ за ставкою 20% на весь обсяг наданих послуг з перевезення вантажу.
ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕРАХУНКУ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ПРАЦІВНИКА, ПРИЗВАНОГО НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, НА ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД
(Лист ДФС України від 24.04.2015 р. № 8720/6/99-99-17-03-03-15)
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), згідно з частиною першою якої на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Законом України від 27.03.2014 р. № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» ст. 119 КЗпП доповнено частиною третьою, відповідно до якої гарантії для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, виділені окремо. Зокрема, таким працівникам гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Ця норма діє з 01.04.2014 р.
Водночас з 8 червня 2014 р. набрав чинності Закон України від 20.05.2014 р. № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», відповідно до п. 5 ст. 1 розділу I якого частину третю ст. 119 КЗпП викладено у такій редакції: за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дію частини третьої ст. 119 КЗпП поширено на громадян України, які були призвані на військову службу відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» починаючи з 18.03.2014 р.
Однак через відсутність порядку відшкодування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, норма частини третьої ст. 119 КЗпП не могла бути реалізована.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку 15/20%, визначені ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Крім того, п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом № 108.
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначено ст. 8 Закону № 2464.
Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Згідно з пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.
Відповідно до ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування збором платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати, до складу якої відноситься середній заробіток працівників на час виконання державних або громадських обов’язків.
Ставка збору - 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Отже, сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є базою нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, а також є об’єктом оподаткування військовим збором.
З 17 березня 2015 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 105).
Відповідно до п. 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку № 105).
Тобто з метою отримання бюджетних коштів для виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку у строки, визначені ст. 115 КЗпП, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину та інформують про її розмір органи соціального захисту населення шляхом заповнення звітів, доданих до Порядку № 105.
Оподаткування, нарахування і сплата єдиного внеску на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону № 2464 (п. 7 Порядку № 105).
Згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Отже, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку № 105, не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Також згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
Таким чином, з метою оподаткування доходи, отримані працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету у межах середнього заробітку, встановлені ст. 119 КЗпП, слід розглядати окремо, оскільки види таких доходів є різними.
У цілях звільнення від оподаткування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підприємствами, установами, організаціями Порядок № 105 застосовується починаючи з березня 2015 р. У разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку таким працівникам сума такого доходу є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і базою нарахування та утримання єдиного внеску на загальних підставах.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49 (який діяв до 01.04.2015 р.) затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Згідно з додатком до цього Порядку сума коштів у вигляді заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «101».
З 1 квітня 2015 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку». Згідно з додатком до цього Порядку сума коштів у вигляді заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «101». Сума компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, отриманих платником, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «128».
ПЛАТНИКАМИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ
Згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку.
Вимоги стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій набирають чинності:
• для платників єдиного податку третьої групи - з 01.07.2015;
• для платників єдиного податку другої групи - з 01.01.2016 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).
Не поширюються вказані норми, згідно з п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, на платників єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платників єдиного податку першої групи.
Також якщо платники єдиного податку другої і третьої груп, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Податкового кодексу України перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
ПІДПРИЄМСТВОМ НЕ СПЛАЧЕНО ДО БЮДЖЕТУ СУМУ ПОНАД 8 МЛН. ГРН.
Cлідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Києво-Святошинському районі до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що кваліфікується як ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), в особливо великих розмірах, за фактом порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ «П», основний вид діяльності якого, надання маркетингових послуг та реклами, маркетингові дослідження.
В ході розслідування встановлено, що придбаваючи та реалізовуючи маркетингові та рекламні послуги, службові особи ТОВ «П» протягом 2012 - 2013 років ухилилися від сплати податків на загальну суму понад 8 млн. гривень, внаслідок господарських взаємовідносин з суб’єктами підприємницької діяльності, що мають ознаки «фіктивності».
На даний час триває слідство.
НА КИЇВЩИНІ УПЕРЕДЖЕНО НЕЗАКОННЕ ВИВЕЗЕННЯ 13 КГ БУРШТИНУ
Працівниками Київської митниці ДФС в пункті пропуску «Бориспіль» зафіксовано чергові спроби незаконного вивезення за межі України до Китаю бурштину загальною вагою 13 кг.
В першому випадку 3,6 кг бурштину було виявлено у громадянина Китаю, який повертався з України на батьківщину транзитом через Російську Федерацію. Іноземець своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території.
Речовина природного походження коричневого кольору з різними відтінками, що за зовнішнім виглядом має ознаки дорогоцінного каміння органогенного походження у сировині різного розміру, а саме бурштину, у необробленому вигляді каміння різного розміру та форми знаходилась у дорожній валізі червоного кольору у металевих коробках, що містились серед особистих речей пасажира.
В другому випадку 9,5 кг бурштину було виявлено у нашого співвітчизника, який так само відлітав з України до Китаю, скориставшись для проходження митного контролю «зеленим» коридором.
Каміння знаходилось у дорожній валізі серед особистих речей пасажира у картонних коробках з-під круп, в поліетиленових пакетах, серед продуктів харчування, в картонній коробці з-під дієтичних добавок, яка знаходилась в чоловічому черевику, а також частина каміння була загорнута в чоловічу куртку чорного кольору тощо.
Таким чином, своїми діями дані громадяни здійснили переміщення через митний кордон товару - речовини природного походження коричневого кольору з різними відтінками, що за зовнішнім виглядом має ознаки дорогоцінного каміння органогенного походження у сировині, а саме бурштину, з приховуванням від митного контролю, а саме, способом, що утруднює виявлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 371 Митного кодексу України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 Євро, при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України.
Згідно ст.197 МК України встановлено обмеження щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.
Бурштин вилучено до винесення судом рішення у справі. Складено протокол про порушення митних правил.
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ ПДВ ОКРЕМИХ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ТА МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ
Тимчасово, до 31 березня 2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України лікарських засобів та медичних виробів та операції тільки першого постачання лікарських засобів, медичних виробів на митній території України імпортером або виробником, що передбачено Законом України від 09.05.2015 № 332-VIII «Про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування деяких лікарських засобів та медичних виробів».
Передбачене звільнення від оподаткування ПДВ застосовується, якщо ввезення та/або постачання здійснюється на підставі договорів із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, перелік яких визначений Законом України «Про здійснення державних закупівель», укладених на виконання угод між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, та відповідною спеціалізованою організацією, що здійснює закупівлі, у межах виконання бюджетних програм із забезпечення медичних заходів державних програм та/або комплексних заходів програмного характеру у сфері охорони здоров'я.
У разі порушення цільового використання лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться на митну територію України та/або постачаються на митній території України відповідно до п. 38 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму ПДВ, що мала бути сплачена в момент ввезення (нарахована в момент постачання) таких лікарських засобів та медичних виробів, а також несе відповідальність відповідно до законодавства.
Перелік лікарських засобів та медичних виробів, які закуповуються на підставі угод щодо закупівлі із спеціалізованими організаціями, що здійснюють закупівлі, та порядок ввезення, постачання і цільового використання лікарських засобів, медичних виробів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, визначаються Кабінетом Міністрів України.
КРЕДИТНІ БОРГИ ТА ПРОЦЕНТИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ
Законом України від 09.04.2015 №321-VIII внесено зміни до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань, який набрав чинності з 7 травня 2015 року.
Цей Закон прийнято на виконання вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та регулює ряд проблемних питань, пов'язаних з погашенням заборгованості, вираженої в іноземній валюті, надає платникам податків певні податкові преференції.
Зокрема, зазначеним змінами передбачено, що сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Крім цього, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Нацбанку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Нацбанку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Дані норми застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія зазначеного положення поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалася починаючи з 1 січня 2015 року.
ПРО ПОРЯДОК РЕЄСТРАЦІЇ ФІЛІЄЮ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ В ЄДИНОМУ РЕЄСТРІ ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ
Починаючи з 1 січня 2015 року, складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і в порядку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 957).
Відповідно до Порядку № 957, якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про ІЦО має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом із найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є стороною договору від імені головного підприємства (покупця).
Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, в третій частині якого зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку. У разі коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.
Починаючи з 1 січня 2015 року, всі податкові накладні/розрахунки коригування до них складаються платниками податку виключно в електронному вигляді.
Відповідно до п.2 Порядку № 957 усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) .
Згідно з Порядком № 1246 для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки платника податку (за наявності).
Щодо механізму відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, то такий механізм визначений Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).
Відповідно до п. 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків в Казначействі не передбачено.
Отже, якщо платник податку делегував своїй філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в Казначействі відкривається виключно платнику податку - головному підприємству.
НАСЛІДКИ БЕЗПІДСТАВНОГО СКЛАДЕННЯ ПОДАТКОВОЇ НАКЛАДНОЇ ТА ЇЇ РЕЄСТРАЦІЇ У ЄРПН У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ФАКТУ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЇ З ПОСТАЧАННЯ ТОВАРІВ (ПОСЛУГ) ТА /АБО ЇХ ОПЛАТИ
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.
Згідно із п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 201.4 та п. 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
При цьому, пунктом 192.1 ст. 192 ПКУ передбачено, що у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг до податкової накладної складається розрахунок коригування.
Механізм внесення до ЄРПН відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, звіряння даних, що містяться у виданих платникам ПДВ - отримувачам (покупцям) товарів/послуг податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у ЄРПН, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (далі – Порядок № 1246).
Враховуючи наведене, якщо факт здійснення операції з постачання товарів/послуг та/або оплати відсутній, а платником податку безпідставно складена податкова накладна, то до неї не може бути виписаний розрахунок коригування. Така податкова накладна, у разі її реєстрації в ЄРПН, виключенню з ЄРПН не підлягає.
Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних ЄРПН є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (п.201.10 ст. 201 ПКУ).
Крім того, розбіжності даних податкової декларації та даних ЄРПН є податковою інформацією, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Якщо платник не надасть пояснення щодо суті таких розбіжностей та документальні підтвердження своїх пояснень на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, це є однією з обставин, за наявності якої здійснюється документальна позапланова перевірка платника податку (пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ).
ПРО КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ З БЮДЖЕТУ В МЕЖАХ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ПРАЦІВНИКІВ, ПРИЗВАНИХ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, ЯКІ НЕ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ ПДФО
Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2015 року № 105 затвердив Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок), який набрав чинності з 17 березня 2015 року. Цим Порядком визначено механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 «Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відповідно до п. 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.
Для виплати компенсації підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15 числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 1, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа їх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 2 структурним підрозділам соціального захисту населення.
Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям (п.4 Порядку).
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю (п. 6 Порядку № 105).
Тобто, з метою виконання гарантій передбачених частиною 3 ст. 119 Кодексу законів про працю, зокрема, виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину, та інформуюють про її розмір органи соціального захисту населення, шляхом заповнення Звітів, доданих до Порядку. Після отримання коштів, передбачених у державному бюджеті, роботодавці проводять виплату компенсації у строки, визначені ст. 115 Кодексу законів про працю.
Оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію проводяться відповідно до Податкового кодексу України і Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (п. 7 Порядку № 105).
Згідно із п.п. «и» п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Враховуючи зазначене, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Постанови №105 не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
ПРО ПІЛЬГИ З ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
Податковим кодексом України в редакції, чинній з 01.01.2015, передбачено звільнення від оподаткування прибутку підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів (на підставі пункту 142.1 статті 142 цього Кодексу), та застосування на період до 1 січня 2016 року ставки 0 відсотків для платників податку на прибуток, які відповідають критеріям, визначеними у пункті 16 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу.
Нагадуємо платникам податку, що пільги, які було передбачено статтею 154 та підпунктами 15-22 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015, скасовано Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
СУМА ДОХОДІВ НЕРЕЗИДЕНТА, З ЯКОЇ УТРИМУЄТЬСЯ ТА СПЛАЧУЄТЬСЯ ПОДАТОК НА ПРИБУТОК, ЗА ДОГОВОРОМ, ЩО УКЛАДЕНО В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ, ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ВИХОДЯЧИ З ОФІЦІЙНОГО КУРСУ НБУ НА ДАТУ ВИПЛАТИ ТАКИХ ДОХОДІВ
Податковим кодексом України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Наведені положення викладено у підпункті 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу.
Оскільки податок з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, сплачується до бюджету під час виплати таких доходів на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України), то сума доходів, з якої утримується та сплачується податок, визначається виходячи з офіційного курсу Національного банку України на дату виплати таких доходів.
ПРО НАДАННЯ РОЗ’ЯСНЕННЯ
(Лист ДФС України від 20.05.2015 р. №17749/7/99-99-17-03-01-17)
Державна фіскальна служба України щодо нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов’язкове державне страхування (далі - єдиний внесок) на допомогу по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі - Фонд), повідомляє.
Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» у новій редакції викладено Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105).
Відповідно до частини першої ст. 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
При цьому застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов’язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, призначення і виплата матеріального забезпечення здійснюється робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.
Статтею 3 розділу VII Закону № 1105 установлено, що особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» правлінням Фонду постановою від 26.12.2014 р. № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 19 Порядку оригінали та засвідчені копії документів, визначені у пунктах 4 - 9 Порядку, інші документи, на підставі яких здійснювались нарахування та виплата матеріального забезпечення, зберігаються в персональній справі застрахованої особи (або одержувача допомоги) у робочому органі Фонду, який здійснив виплату матеріального забезпечення, протягом п’яти років.
Отже, з метою реалізації права застрахованих осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, на матеріальне забезпечення робочі органи Фонду на підставі поданих такими особами документів нараховують і виплачують за рахунок своїх коштів матеріальне забезпечення.
Абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, для осіб, зазначених у п. 11 цієї частини.
Відповідно до п. 11 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які отримують, зокрема, допомогу по тимчасовій непрацездатності, також є платниками єдиного внеску.
Роботодавці є страхувальниками для осіб, що отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, які згідно з частиною шостою ст. 7 Закону № 2464 здійснюють нарахування єдиного внеску за таких платників за рахунок сум, на які єдиний внесок нараховано.
Таким чином, оскільки Фонд соціального страхування України не є роботодавцем для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, то допомога по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів зазначеного Фонду, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
ЗАСТОСУВАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА
(Лист від 28.04.2015 р. № 15273/7/99-99-17-03-01-17)
ДФС України повідомлено, що якщо платником за звітний місяць виконано умови застосування понижуючого коефіцієнта, то і застосування коефіцієнта до ставки єдиного внеску при нарахуванні та виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця є правомірним. Якщо ж при остаточному розрахунку виявиться, що умови для застосування понижуючого ко-ефіцієнта до розміру єдиного внеску у звітному місяці не виконано, то, відповідно, застосування зниженої ставки до авансових внесків не є правомірним.
У разі несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), застосовується штраф до платника єдиного внес-ку в розмірі 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.
НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА СУМУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (ДОХОДІВ) ФІЗИЧНИХ ОСІБ
(Лист від 11.03.2015 р. № 5084/6/99-99-17-03-03-15)
ДФС України повідомлено про порядок нарахування єдиного внеску у разі перебування найманого працівника у трудових відносинах неповний календарний місяць (зокрема, у зв’язку з оплачуваною відпусткою або відпусткою без збереження заробітної плати, у зв’язку з хворобою (тимчасовою непрацездатністю)).
Зазначено, що при нарахуванні заробітної плати фізичним особам, які частину місяця перебували у відпустці без збереження заробітної плати, та нарахована заробітна плата є меншою за мінімальну, підприємство має нарахувати єдиний внесок виходячи із законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць.
ОПОДАТКУВАННЯ АЛІМЕНТІВ
(Лист від 12.02.2015 р. № 339/4/99-99-19-01-01-13)
ДФС України повідомлено, що сума аліментів розраховується із суми заробітної плати, яка залишається після утримання військового збору, податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску.
Оскільки дохід у вигляді аліментів, що виплачуються платнику податку резидентом, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, то, відповідно, він не є об’єктом оподаткування військовим збором.
ОПЕРАЦІЇ З ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖУ З ВЕЗ «КРИМ»
(Лист від 09.04.2015 р. № 7556/6/99-99-19-03-02-15)
ДФС України повідомлено, що операції платників податків з постачання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України оподатковуються ПДВ за ставкою 20%. На дату отримання коштів від замовника перевезення вантажу чи на дату оформлення документа, який підтверджує факт надання послуги з перевезення вантажу, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше, перевізник складає податкову накладну з нарахуванням ПДВ за ставкою 20% на весь обсяг наданих послуг з перевезення вантажу.
ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕРАХУНКУ СЕРЕДНЬОГО ЗАРОБІТКУ ПРАЦІВНИКА, ПРИЗВАНОГО НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ, НА ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД
(Лист ДФС України від 24.04.2015 р. № 8720/6/99-99-17-03-03-15)
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків передбачено ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), згідно з частиною першою якої на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Законом України від 27.03.2014 р. № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» ст. 119 КЗпП доповнено частиною третьою, відповідно до якої гарантії для працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, виділені окремо. Зокрема, таким працівникам гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку. Ця норма діє з 01.04.2014 р.
Водночас з 8 червня 2014 р. набрав чинності Закон України від 20.05.2014 р. № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», відповідно до п. 5 ст. 1 розділу I якого частину третю ст. 119 КЗпП викладено у такій редакції: за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Дію частини третьої ст. 119 КЗпП поширено на громадян України, які були призвані на військову службу відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» починаючи з 18.03.2014 р.
Однак через відсутність порядку відшкодування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, норма частини третьої ст. 119 КЗпП не могла бути реалізована.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставки податку 15/20%, визначені ст. 167 Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Крім того, п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом № 108.
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування визначено ст. 8 Закону № 2464.
Законом України від 28.12.2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Згідно з пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу.
Відповідно до ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування збором платника податку - резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід у вигляді заробітної плати, до складу якої відноситься середній заробіток працівників на час виконання державних або громадських обов’язків.
Ставка збору - 1,5% об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу (пп. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Отже, сума середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, є базою нарахування податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску, а також є об’єктом оподаткування військовим збором.
З 17 березня 2015 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 105, якою затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 105).
Відповідно до п. 3 Порядку № 105 бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.
Виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначені ст. 115 КЗпП (п. 6 Порядку № 105).
Тобто з метою отримання бюджетних коштів для виплати працівникам компенсації у межах середнього заробітку у строки, визначені ст. 115 КЗпП, роботодавці визначають середню заробітну плату таких працівників як розрахункову величину та інформують про її розмір органи соціального захисту населення шляхом заповнення звітів, доданих до Порядку № 105.
Оподаткування, нарахування і сплата єдиного внеску на компенсацію здійснюються відповідно до Кодексу і Закону № 2464 (п. 7 Порядку № 105).
Згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пп. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.
Отже, дохід, отриманий працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету в межах середнього заробітку відповідно до Порядку № 105, не включається до оподатковуваного доходу таких працівників, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Також згідно з частиною сьомою ст. 7 Закону № 2464 виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
Таким чином, з метою оподаткування доходи, отримані працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у вигляді суми середнього заробітку та компенсаційної виплати з бюджету у межах середнього заробітку, встановлені ст. 119 КЗпП, слід розглядати окремо, оскільки види таких доходів є різними.
У цілях звільнення від оподаткування компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, підприємствами, установами, організаціями Порядок № 105 застосовується починаючи з березня 2015 р. У разі нарахування (виплати, надання) роботодавцем суми середнього заробітку таким працівникам сума такого доходу є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і базою нарахування та утримання єдиного внеску на загальних підставах.
Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 р. № 49 (який діяв до 01.04.2015 р.) затверджено форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку. Згідно з додатком до цього Порядку сума коштів у вигляді заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «101».
З 1 квітня 2015 р. набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку». Згідно з додатком до цього Порядку сума коштів у вигляді заробітної плати працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «101». Сума компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, отриманих платником, відображається у формі № 1ДФ за ознакою доходів «128».
