ДПІ У КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ ІНФОРМУЄ
6-07-2015, 13:43
Порядок заповнення податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі їх складання філією, якій делеговано таке право
(Електронне адміністрування ПДВ)
Починаючи з 01.01.2015 р. складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і в порядку, затвердженими наказом Мінфіну України від 22.09.2014 р. № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» у редакції власного наказу від 23.01.2015 р. № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» (далі — Порядок № 957).
Відповідно до зазначеного Порядку у разі якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку у графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом з найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник ПДВ, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є стороною договору від імені головного підприємства (покупця).
Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, і у третій частині зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку. У разі коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.
Відповідно до п. 2 Порядку № 957 усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі — Порядок № 1246).
Згідно з цим Порядком для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. Електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються в такому порядку: першим — електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки платника податку (за наявності).
Відкриття електронного рахунку для філії не передбачено
(Електронне адміністрування ПДВ)
Механізм відкриття та закриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі — електронний рахунок) визначено Порядком електронного адміністрування ПДВ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 569 (далі — Порядок № 569).
Відповідно до п. 2 цього Порядку електронний рахунок — рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку.
Пунктом 5 Порядку № 569 встановлено, що електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. При цьому для кожного платника податку Казначейством відкрито один електронний рахунок. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків у Казначействі не передбачено.
Якщо платник ПДВ делегував філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у Казначействі відкривається виключно платнику податку — головному підприємству.
Порядок включення до податкового кредиту податкових накладних, складених до 01.01.2015 р.
(Електронне адміністрування ПДВ)
Платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015 р., до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс). Зазначене стосується податкових накладних, складених до 01.01.2015 р. як в електронному, так і у паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали такій реєстрації.
Розрахунок та відображення в податковій накладній сум акцизного податку
(Електронне адміністрування ПДВ)
Формула розрахунку суми податкового зобов’язання з акцизного податку з роздрібних продажів (ПЗа) є такою:
ПЗа = ФРЦ : 105 × 5, де
ФРЦ — фактична роздрібна ціна з урахуванням ПДВ та акцизного податку з роздрібних продажів.
У цьому випадку сума податкового зобов’язання з ПДВ (ПЗпдв) становитиме:
ПЗпдв = (ФРЦ — ПЗа) : 120 × 20.
Отже, якщо фактична роздрібна ціна підакцизних товарів становить 1200 грн. з ПДВ (тобто без урахування акцизного податку з роздрібних продажів), то ПЗа становитиме 60 грн. (1200 грн. : 100 × 5).
Порядок заповнення окремих рядків податкових накладних визначено п. 15 Порядку № 957.
У податковій накладній, зокрема, відображається окремо вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Податковим кодексом та Порядком № 957 не передбачено.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Мінфіну України від 23.01.2015 р. № 13 (далі — Порядок № 13).
У графі 4 розділу І «Податкові зобов’язання» додатка 5 до податкової декларації з ПДВ відображається обсяг постачання товару (без урахування ПДВ), який є базою оподаткування ПДВ, а у графі 5 — сума ПДВ, що нараховується на обсяг такого постачання.
Виправлення помилки, допущеної при складанні таблиці 1 додатка 2 (Д2)
(Електронне адміністрування ПДВ)
Коригування показників додатка 2 до декларації з ПДВ з метою виправлення допущених помилок полягає у приведенні помилково відображених показників до правильних шляхом їх зменшення (збільшення) на відповідну величину.
Таким чином, для того щоб виправити помилку, допущену при заповненні табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 р., необхідно заповнити уточнюючий розрахунок до декларації за лютий та разом з ним подати додаток 2 (Д2) до декларації.
У табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, необхідно зазначити:
зі знаком «+» суму залишків від’ємного значення попередніх звітних періодів станом на 01.02.2015 р., яку не було враховано в колонках 2 — 5 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий;
зі знаком «-» суму таких залишків, яку було зайво вказано в колонках 2 — 5 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 р.
Значення рядка «Усього» колонки 6 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, повинно дорівнювати значенню колонки 6 рядка 26 розділу ІV уточнюючого розрахунку.
Виправлення переробними підприємствами помилок у деклараціях за минулі періоди
(Електронне адміністрування ПДВ)
Дію особливого режиму справляння ПДВ для переробних (м’ясомолочних) підприємств, визначеного п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, зупинено починаючи з 01.01.2015 р.
У зв’язку з цим із зазначеної дати переробні підприємства — платники ПДВ усі операції відображають у податковій декларації 0110 з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, і сплачують ПДВ до бюджету у загальновстановленому порядку, визначеному розділом V Податкового кодексу.
Водночас зазначена категорія платників податку не позбавлена права на застосування норм ст. 50 Податкового кодексу до податкових декларацій, в яких відображено операції, на які до 01.01.2015 р. поширювався особливий режим справляння ПДВ, якщо після цієї дати залишається зареєстрованими платниками ПДВ.
Порядком № 13 не затверджено окремої форми уточнюючого розрахунку для податкових декларацій з позначкою 0140, які втратили чинність у зв’язку з припиненням законодавчої можливості їх застосування.
Отже, з метою забезпечення реалізації права платників податків на самостійне виправлення помилок, наданого ст. 50 Податкового кодексу, починаючи з 01.01.2015 р. уточнення (коригування) податкових декларацій з ПДВ (переробного підприємства) з позначкою 0140 у частині внесення змін до складу податкових зобов’язань та податкового кредиту (зокрема, включення до складу податкового кредиту податкових накладних, дата складання яких припадає на 2014 р.) здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку за формою, яка діяла станом на 31.01.2015 р., затвердженою наказом Мінфіну України від 23.09.2014 р. № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі — Порядок № 966).
У заголовній частині такого уточнюючого розрахунку в обов’язковому порядку заповнюється рядок 0140.
Уточнюючий розрахунок подається як окремий документ у порядку, передбаченому пп. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу.
Якщо результатом виправлення помилки є збільшення суми податку, яка до 01.01.2015 р. підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок переробного підприємства, тобто збільшується сума податкових зобов’язань, така сума зазначається в рядку 25.1 уточнюючого розрахунку, в рядку 26 нараховується штраф у розмірі 3% від донарахованої суми. Визначені в уточнюючому розрахунку сума податкових зобов’язань та штраф підлягають сплаті до бюджету у загальновстановленому порядку та відображаються в інтегрованій картці платника податку (ІКПП) як окремі нарахування на дату подання уточнюючого розрахунку.
Якщо результатом виправлення помилки є зменшення суми податку, яка до 01.01.2015 р. підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок переробного підприємства, або збільшення/зменшення від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, то відповідно до п. 7 розділу VІ Порядку № 13 така сума враховується у рядку 29 розділу ІV декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, та зазначається у графі 11 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Від’ємне значення у декларації за грудень 2014 року переробного підприємства
(Електронне адміністрування ПДВ)
Дію особливого режиму справляння ПДВ для переробних (м’ясомолочних) підприємств, визначеного п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, зупинено починаючи з 01.01.2015 р.
Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується платником до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 20.2 з декларації з ПДВ з позначкою 0140 за грудень 2014 р. (ІV квартал 2014 р.)), мало включатися до складу показника рядка 21.1 декларації з ПДВ з позначкою 0110 за січень 2015 р. (І квартал 2015 р.) та підлягало подальшому відображенню у розділі ІІІ декларації відповідно до порядку заповнення цього розділу.
Порядок відображення сільськогосподарським підприємством у податковій звітності з ПДВ операцій з придбання товарів/послуг в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ
(Електронне адміністрування ПДВ)
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 966 товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відображаються у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з позначками 0121 — 0123.
Таким чином, якщо сільськогосподарським підприємством придбаваються товари/послуги, призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, то обсяг придбання за такою операцією відображатиметься у відповідному рядку розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з позначками 0121 — 0123.
Якщо сільськогосподарським підприємством придбаваються товари/послуги, не призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, то обсяг придбання за такою операцією відображатиметься у відповідному рядку розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з позначкою 0110.
Порядок відображення податкових накладних, складених у 2014 році, у складі податкового кредиту
Змінами, внесеними до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з 01.01.2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання такої накладної.
Тобто, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту).
Оскільки станом на 31.12.2014 до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладні з датою складання не раніше 01.01.2014, до уточнюючих розрахунків, які подаються до контролюючого органу з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 01.01.2014 (винятком є лише податкові накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, які формують податковий кредит за касовим методом).
Таким чином, починаючи з 01.01.2015 платники ПДВ, які станом на зазначену дату не включили до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, складеними з 01.01.2014 по 31.12.2014, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту по таким податковим накладним шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, але з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, тобто за звітний період січень 2014 року уточнюючий розрахунок може бути подано не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.02.2014, за грудень 2014 року – не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.01.2015.
Зазначене стосується податкових накладних, складених у 2014 році як в електронному так і в паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У І півріччі платники Київщини забезпечили наповнення бюджету на 19,4 млрд. гривень
З початку року ГУ ДФС у Київській області спрямовано до зведеного бюджету понад 5,4 млрд. грн., що на 673,5 млн. грн. більше минулорічного.
Протягом І півріччя Київська митниця ДФС забезпечила надходження до державного бюджету в сумі понад 14 млрд. гривень.
ГУ ДФС у Київській області до загального фонду державного бюджету зібрано більше 3,4 млрд. гривень. У розрізі основних платежів у січні-червні забезпечено надходження до державного бюджету:
податку на додану вартість – понад 1,7 млрд. грн., що на 511,7 млн. грн. або на 42,3% більше відповідного періоду 2014 року;
податку на прибуток підприємств – 574,2 млн. грн.;
податку на доходи фізичних осіб – 431 млн. грн.;
військового збору –185,4 млн. грн.;
акцизного податку із вироблених в Україні підакцизних товарів – біля 108 млн. грн., що більше минулорічних надходжень майже на 67,7 млн. грн.; акцизного податку із ввезених на територію України підакцизних товарів – 30,3 млн. грн., що майже на 23 млн. грн. перевищує надходження 2014 року;
Також у І півріччі платникам податків відшкодовано податку на додану вартість у розмірі 767,2 млн. грн., у тому числі в автоматичному режимі – 550,5 млн. гривень.
За шість місяців до місцевих бюджетів від платників податків надійшло понад 2,3 млрд. грн. з додатковими надходженнями до минулого року - 346,5 млн. гривень.
До місцевих бюджетів в січні-червні забезпечено надходження: податку з доходів фізичних осіб в сумі понад 1,3 млрд. грн.; плати за землю - майже 304 млн. грн., додатково до минулого року надійшло 75,7 млн. грн.; єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – близько 251 млн. грн., додатково отримано більше 72 млн. грн., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – понад 3,5 млрд. гривень.
У червні Київською митницею ДФС забезпечено перерахування до бюджету
понад 2 млрд. гривень
Протягом І півріччя Київська митниця ДФС забезпечила надходження до Державного бюджету в сумі понад 14 млрд. гривень.
Основними бюджетоформуючими товарами, митне оформлення яких здійснювалось протягом січня – червня в зоні діяльності митниці були: «автомобілі легкові» - сплачено митних податків на 1,9 млрд. грн., «засоби захисту рослин» - сплачено 1,4 млрд. грн., «нафта та нафтопродукти» надійшло майже 2 млрд.грн., «лікарські засоби» - 682,4 млн.грн., «кукурудза» - 315,4 млн.гривень.
За результатами реалізації митницею заходів в напрямку контролю за визначенням митної вартості товарів, додатково за півроку перераховано до Державного бюджету майже 472 млн.грн., з них у червні перераховано понад 51 млн.гривень. За результатами коригування митної вартості товарів надійшло біля 457млн. грн.; за рахунок класифікаційної роботи – майже 9 млн. грн. та контролю правильності визначення країни походження товарів – 6 млн. гривень.
Терміни подання податкової декларації та сплати туристичного збору
Відповідно до п.п. 268.7.3 п. 268.7 ст. 268 Розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу.
Форма податкової декларації туристичного збору затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.13 № 866 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.14 за № 141/24918.
Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Розділу ІІ ПКУ визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Згідно з п.п. 268.7.1 п. 268.7 ст. 268 Розділу ХІІ ПКУ сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходжденям податкових агентів.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Розділу ІІ ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Про підстави для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, що передбачено пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п.103.5 ст.103 Податкового кодексу України).
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов’язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації (п.103.6 ст.103 Податкового кодексу України).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України). Отже, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
У разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України).
Відмова засновника від належної йому частки у разі його виходу з числа засновників
Згідно з пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу).
До складу доходу, визначеного ст. 292 цього Кодексу, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника (пп. 8 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу).
Водночас вклад (внесок) засновника до статутного фонду юридичної особи слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна права власності на частку корпоративних прав у статутному фонді товариства. Якщо засновник при виході зі складу засновників юридичної особи відмовляється від належної йому частки корпоративних прав без відповідної компенсації, то для такої юридичної особи залишена заснов-ником частка корпоративних прав вважається безоплатно отриманими корпоративними правами.
При цьому відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Якщо засновник у разі виходу з числа засновників відмовляється від належної йому частки, юридична особа — платник єдиного податку третьої групи безоплатно отримує корпоративні права, вартість яких включається до складу оподатковуваного доходу.
Сплата податку на майно платниками єдиного податку
Перелік податків і зборів, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності за якими звільняються платники єдиного податку, наведено у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу. Зокрема, платники єдиного податку не є платниками податку на майно (в частині земельного податку), але за умови, що земельні ділянки використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності, а платниками четвертої групи — для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Тобто платники єдиного податку повинні звертати увагу на категорію земельної ділянки, яку вони використовують, її цільове призначення.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.
Водночас слід звернути увагу на особливості справляння плати за землю (земельного податку) платниками єдиного податку третьої групи у разі, якщо між суб’єктами господарювання виникають орендні відносини.
Так, відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, що передається наймачеві. Якщо його у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Якщо земельну ділянку в оренду не надано, орендар отримує лише право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу.
Для звільнення від сплати земельного податку в оренду має бути надано саме земельну ділянку. Супутнє використання земельної ділянки орендарем при оренді будівлі або споруди не дає підстав для звільнення орендодавця від сплати земельного податку.
Враховуючи викладене, власник земельної ділянки — платник єдиного податку третьої групи за земельну ділянку під будівлями (їх частинами), що передані в оренду іншим суб’єктам господарювання, не звільняється від подання до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації з плати за землю та є платником земельного податку з урахуванням прибудинкової території на загальних умовах і, зокрема, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності суб’єкта господарювання.
Внесення до Реєстру платників єдиного податку видів господарської діяльності
Відповідно до п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу у заяві щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування зазначаються обов’язкові відомості про платника податків, зокрема про обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 (далі — ДК 009:2010).
Зазначені суб’єктом господарювання види господарської діяльності у повному обсязі заносяться до Реєстру платників єдиного податку інформаційної системи контролюючого органу.
Водночас при формуванні витягу із цього Реєстру в інформаційній системі через обмеження формату електронної форми таблиці з переліком видів господарської діяльності платника податків відображаються лише основні види згідно з ДК 009:2010.
Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(Лист ДФС України від 02.06.2015 р. № 11415/6/99-95-42-0216)
Відповідно до статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону "Про оплату праці".
Статтею 8 Закону № 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.
Законом № 2464 передбачено, що основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Згідно зі статтею 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Передумовою для суміщення професій (посад) є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення неможливо.
Питання суміщення посад регламентується Порядком тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII, у частині, що не суперечить чинному законодавству.
Також є чинним Порядок та умови суміщення професій (посад), затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145, пунктом 15 якого визначено, що на керівників підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб і їх заступників дія цієї постанови не поширюється, тобто доплати за суміщення їм не встановлюються.
Отже, для працівника, який виконує на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, додаткову роботу за іншою професією (посадою), це є основним місцем роботи. При цьому базою нарахування єдиного внеску є сумарно нарахований за місяць дохід.
Відповідно, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Приклади нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід) працівника, який виконує на тому ж підприємстві поряд із своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою), наведені у листі ДФС України від 14.02.2015 р. № 4979/7/99-99-17-03-01-17 .
Про заборони щодо ввезення на митну територію України товарів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю
(Лист ДФС України від 16.06.2015 р. № 1479/99-99-24-03-01-18)
З метою забезпечення виконання положень статті 319 Митного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 року № 1030 "Деякі питання здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України" та № 1031 "Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України", наказу Міністерства фінансів України від 05.02.2013 № 61 "Про затвердження Інструкції з організації роботи посадових осіб митних органів під час здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України" при здійсненні попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України та митному оформленні ввезених товарів надаємо оновлений Перелік заборон щодо ввезення на митну територію України товарів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю (сформований за інформацією, що надійшла від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України листом від 14.05.2015 № 15-9-1-16/17221).
Додаток 1 до листа Держмитслужби від 17.11.2011 № 11.1/3-16.3/15644-ЕП вважати таким, що втратив чинність.
Виробництво, імпорт, експорт, оптова та/чи роздрібна торгівля пивом
ДФС України повідомлено, що з 01.07.2015 р. пиво вважається алкогольним напоєм, діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі яким на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв, підлягає ліцензуванню. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений у ліцензії РРО, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 500 грн.
При цьому якщо суб’єкт господарювання вже має ліцензію на алкогольні напої, окрему ліцензію на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю пивом отримувати не потрібно.
Застосування РРО
У грудні минулого року були прийняті зміни до Податкового кодексу (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 №71) стосовно розширення застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку.
Вимоги стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій набирають чинності:
• для платників єдиного податку третьої групи - з 01.07.2015;
• для платників єдиного податку другої групи - з 01.01.2016 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).
Не поширюються вказані норми, згідно з п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, на платників єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платників єдиного податку першої групи.
Також якщо платники єдиного податку другої і третьої груп, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядкута переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Податкового кодексу України перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
(Електронне адміністрування ПДВ)
Починаючи з 01.01.2015 р. складання податкових накладних/розрахунків коригування здійснюється за формою і в порядку, затвердженими наказом Мінфіну України від 22.09.2014 р. № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» у редакції власного наказу від 23.01.2015 р. № 13 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України» (далі — Порядок № 957).
Відповідно до зазначеного Порядку у разі якщо не зареєстровані платниками ПДВ філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий цифровий номер, про що письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника ПДВ.
При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку у графі «Продавець» податкової накладної зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначено статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).
У разі постачання товарів/послуг філії (структурному підрозділу) платника податку при складанні податкової накладної у графі «Покупець» разом з найменуванням головного підприємства, зареєстрованого як платник ПДВ, зазначається найменування такої філії (структурного підрозділу), яка фактично є стороною договору від імені головного підприємства (покупця).
Порядковий номер податкової накладної складається з трьох частин, і у третій частині зазначається цифровий номер філії чи структурного підрозділу при складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку. У разі коли податкова накладна заповнюється самим платником податку, номер філії чи структурного підрозділу не заповнюється.
Відповідно до п. 2 Порядку № 957 усі податкові накладні підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі — Порядок № 1246).
Згідно з цим Порядком для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі платник податку отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає контролюючому органу за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. Електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються в такому порядку: першим — електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим — електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки платника податку (за наявності).
Відкриття електронного рахунку для філії не передбачено
(Електронне адміністрування ПДВ)
Механізм відкриття та закриття рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (далі — електронний рахунок) визначено Порядком електронного адміністрування ПДВ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 р. № 569 (далі — Порядок № 569).
Відповідно до п. 2 цього Порядку електронний рахунок — рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який платником перераховуються кошти з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов’язань з цього податку.
Пунктом 5 Порядку № 569 встановлено, що електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС після присвоєння особі індивідуального податкового номера платника податку надсилає Казначейству. При цьому для кожного платника податку Казначейством відкрито один електронний рахунок. Для філій чи окремих структурних підрозділів відкриття електронних рахунків у Казначействі не передбачено.
Якщо платник ПДВ делегував філії право складання податкових накладних, на таку філію поширюються загальні правила складання та реєстрації в ЄРПН податкових накладних, а електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ у Казначействі відкривається виключно платнику податку — головному підприємству.
Порядок включення до податкового кредиту податкових накладних, складених до 01.01.2015 р.
(Електронне адміністрування ПДВ)
Платники, які не включили податкові накладні, складені до 01.01.2015 р., до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс). Зазначене стосується податкових накладних, складених до 01.01.2015 р. як в електронному, так і у паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали такій реєстрації.
Розрахунок та відображення в податковій накладній сум акцизного податку
(Електронне адміністрування ПДВ)
Формула розрахунку суми податкового зобов’язання з акцизного податку з роздрібних продажів (ПЗа) є такою:
ПЗа = ФРЦ : 105 × 5, де
ФРЦ — фактична роздрібна ціна з урахуванням ПДВ та акцизного податку з роздрібних продажів.
У цьому випадку сума податкового зобов’язання з ПДВ (ПЗпдв) становитиме:
ПЗпдв = (ФРЦ — ПЗа) : 120 × 20.
Отже, якщо фактична роздрібна ціна підакцизних товарів становить 1200 грн. з ПДВ (тобто без урахування акцизного податку з роздрібних продажів), то ПЗа становитиме 60 грн. (1200 грн. : 100 × 5).
Порядок заповнення окремих рядків податкових накладних визначено п. 15 Порядку № 957.
У податковій накладній, зокрема, відображається окремо вартість товару, що постачається (без урахування ПДВ), яка є базою оподаткування ПДВ, та сума ПДВ, що нараховується на вартість такого товару. Відображення у податковій накладній суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів Податковим кодексом та Порядком № 957 не передбачено.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Мінфіну України від 23.01.2015 р. № 13 (далі — Порядок № 13).
У графі 4 розділу І «Податкові зобов’язання» додатка 5 до податкової декларації з ПДВ відображається обсяг постачання товару (без урахування ПДВ), який є базою оподаткування ПДВ, а у графі 5 — сума ПДВ, що нараховується на обсяг такого постачання.
Виправлення помилки, допущеної при складанні таблиці 1 додатка 2 (Д2)
(Електронне адміністрування ПДВ)
Коригування показників додатка 2 до декларації з ПДВ з метою виправлення допущених помилок полягає у приведенні помилково відображених показників до правильних шляхом їх зменшення (збільшення) на відповідну величину.
Таким чином, для того щоб виправити помилку, допущену при заповненні табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 р., необхідно заповнити уточнюючий розрахунок до декларації за лютий та разом з ним подати додаток 2 (Д2) до декларації.
У табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, необхідно зазначити:
зі знаком «+» суму залишків від’ємного значення попередніх звітних періодів станом на 01.02.2015 р., яку не було враховано в колонках 2 — 5 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий;
зі знаком «-» суму таких залишків, яку було зайво вказано в колонках 2 — 5 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за лютий 2015 р.
Значення рядка «Усього» колонки 6 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, повинно дорівнювати значенню колонки 6 рядка 26 розділу ІV уточнюючого розрахунку.
Виправлення переробними підприємствами помилок у деклараціях за минулі періоди
(Електронне адміністрування ПДВ)
Дію особливого режиму справляння ПДВ для переробних (м’ясомолочних) підприємств, визначеного п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, зупинено починаючи з 01.01.2015 р.
У зв’язку з цим із зазначеної дати переробні підприємства — платники ПДВ усі операції відображають у податковій декларації 0110 з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, і сплачують ПДВ до бюджету у загальновстановленому порядку, визначеному розділом V Податкового кодексу.
Водночас зазначена категорія платників податку не позбавлена права на застосування норм ст. 50 Податкового кодексу до податкових декларацій, в яких відображено операції, на які до 01.01.2015 р. поширювався особливий режим справляння ПДВ, якщо після цієї дати залишається зареєстрованими платниками ПДВ.
Порядком № 13 не затверджено окремої форми уточнюючого розрахунку для податкових декларацій з позначкою 0140, які втратили чинність у зв’язку з припиненням законодавчої можливості їх застосування.
Отже, з метою забезпечення реалізації права платників податків на самостійне виправлення помилок, наданого ст. 50 Податкового кодексу, починаючи з 01.01.2015 р. уточнення (коригування) податкових декларацій з ПДВ (переробного підприємства) з позначкою 0140 у частині внесення змін до складу податкових зобов’язань та податкового кредиту (зокрема, включення до складу податкового кредиту податкових накладних, дата складання яких припадає на 2014 р.) здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку за формою, яка діяла станом на 31.01.2015 р., затвердженою наказом Мінфіну України від 23.09.2014 р. № 966 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі — Порядок № 966).
У заголовній частині такого уточнюючого розрахунку в обов’язковому порядку заповнюється рядок 0140.
Уточнюючий розрахунок подається як окремий документ у порядку, передбаченому пп. «а» п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу.
Якщо результатом виправлення помилки є збільшення суми податку, яка до 01.01.2015 р. підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок переробного підприємства, тобто збільшується сума податкових зобов’язань, така сума зазначається в рядку 25.1 уточнюючого розрахунку, в рядку 26 нараховується штраф у розмірі 3% від донарахованої суми. Визначені в уточнюючому розрахунку сума податкових зобов’язань та штраф підлягають сплаті до бюджету у загальновстановленому порядку та відображаються в інтегрованій картці платника податку (ІКПП) як окремі нарахування на дату подання уточнюючого розрахунку.
Якщо результатом виправлення помилки є зменшення суми податку, яка до 01.01.2015 р. підлягала перерахуванню на спеціальний рахунок переробного підприємства, або збільшення/зменшення від’ємного значення різниці між податковими зобов’язаннями і податковим кредитом, то відповідно до п. 7 розділу VІ Порядку № 13 така сума враховується у рядку 29 розділу ІV декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок, та зазначається у графі 11 табл. 1 додатка 2 (Д2) до декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Від’ємне значення у декларації за грудень 2014 року переробного підприємства
(Електронне адміністрування ПДВ)
Дію особливого режиму справляння ПДВ для переробних (м’ясомолочних) підприємств, визначеного п. 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу, зупинено починаючи з 01.01.2015 р.
Від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту поточного звітного періоду, яке зараховується платником до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 20.2 з декларації з ПДВ з позначкою 0140 за грудень 2014 р. (ІV квартал 2014 р.)), мало включатися до складу показника рядка 21.1 декларації з ПДВ з позначкою 0110 за січень 2015 р. (І квартал 2015 р.) та підлягало подальшому відображенню у розділі ІІІ декларації відповідно до порядку заповнення цього розділу.
Порядок відображення сільськогосподарським підприємством у податковій звітності з ПДВ операцій з придбання товарів/послуг в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ
(Електронне адміністрування ПДВ)
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку № 966 товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції, відображаються у розділі II «Податковий кредит» податкової декларації з позначками 0121 — 0123.
Таким чином, якщо сільськогосподарським підприємством придбаваються товари/послуги, призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, то обсяг придбання за такою операцією відображатиметься у відповідному рядку розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з позначками 0121 — 0123.
Якщо сільськогосподарським підприємством придбаваються товари/послуги, не призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, в особи, не зареєстрованої як платник ПДВ, то обсяг придбання за такою операцією відображатиметься у відповідному рядку розділу II «Податковий кредит» податкової декларації з позначкою 0110.
Порядок відображення податкових накладних, складених у 2014 році, у складі податкового кредиту
Змінами, внесеними до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, з 01.01.2015 року втратила чинність норма, згідно з якою у разі, якщо платник ПДВ не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманої податкової накладної, таке право зберігалося за ним протягом 365 календарних днів з дати складання такої накладної.
Тобто, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Податкового кодексу щодо формування податкового кредиту).
Оскільки станом на 31.12.2014 до складу податкового кредиту могли бути включені податкові накладні з датою складання не раніше 01.01.2014, до уточнюючих розрахунків, які подаються до контролюючого органу з метою включення до складу податкового кредиту таких податкових накладних, не можуть бути включені податкові накладні з датою складання до 01.01.2014 (винятком є лише податкові накладні, які включаються до складу податкового кредиту за фактом оплати платниками податку, які формують податковий кредит за касовим методом).
Таким чином, починаючи з 01.01.2015 платники ПДВ, які станом на зазначену дату не включили до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, складеними з 01.01.2014 по 31.12.2014, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту по таким податковим накладним шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди, але з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, тобто за звітний період січень 2014 року уточнюючий розрахунок може бути подано не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.02.2014, за грудень 2014 року – не пізніше ніж через 1095 днів починаючи з 20.01.2015.
Зазначене стосується податкових накладних, складених у 2014 році як в електронному так і в паперовому вигляді, як зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У І півріччі платники Київщини забезпечили наповнення бюджету на 19,4 млрд. гривень
З початку року ГУ ДФС у Київській області спрямовано до зведеного бюджету понад 5,4 млрд. грн., що на 673,5 млн. грн. більше минулорічного.
Протягом І півріччя Київська митниця ДФС забезпечила надходження до державного бюджету в сумі понад 14 млрд. гривень.
ГУ ДФС у Київській області до загального фонду державного бюджету зібрано більше 3,4 млрд. гривень. У розрізі основних платежів у січні-червні забезпечено надходження до державного бюджету:
податку на додану вартість – понад 1,7 млрд. грн., що на 511,7 млн. грн. або на 42,3% більше відповідного періоду 2014 року;
податку на прибуток підприємств – 574,2 млн. грн.;
податку на доходи фізичних осіб – 431 млн. грн.;
військового збору –185,4 млн. грн.;
акцизного податку із вироблених в Україні підакцизних товарів – біля 108 млн. грн., що більше минулорічних надходжень майже на 67,7 млн. грн.; акцизного податку із ввезених на територію України підакцизних товарів – 30,3 млн. грн., що майже на 23 млн. грн. перевищує надходження 2014 року;
Також у І півріччі платникам податків відшкодовано податку на додану вартість у розмірі 767,2 млн. грн., у тому числі в автоматичному режимі – 550,5 млн. гривень.
За шість місяців до місцевих бюджетів від платників податків надійшло понад 2,3 млрд. грн. з додатковими надходженнями до минулого року - 346,5 млн. гривень.
До місцевих бюджетів в січні-червні забезпечено надходження: податку з доходів фізичних осіб в сумі понад 1,3 млрд. грн.; плати за землю - майже 304 млн. грн., додатково до минулого року надійшло 75,7 млн. грн.; єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – близько 251 млн. грн., додатково отримано більше 72 млн. грн., єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – понад 3,5 млрд. гривень.
У червні Київською митницею ДФС забезпечено перерахування до бюджету
понад 2 млрд. гривень
Протягом І півріччя Київська митниця ДФС забезпечила надходження до Державного бюджету в сумі понад 14 млрд. гривень.
Основними бюджетоформуючими товарами, митне оформлення яких здійснювалось протягом січня – червня в зоні діяльності митниці були: «автомобілі легкові» - сплачено митних податків на 1,9 млрд. грн., «засоби захисту рослин» - сплачено 1,4 млрд. грн., «нафта та нафтопродукти» надійшло майже 2 млрд.грн., «лікарські засоби» - 682,4 млн.грн., «кукурудза» - 315,4 млн.гривень.
За результатами реалізації митницею заходів в напрямку контролю за визначенням митної вартості товарів, додатково за півроку перераховано до Державного бюджету майже 472 млн.грн., з них у червні перераховано понад 51 млн.гривень. За результатами коригування митної вартості товарів надійшло біля 457млн. грн.; за рахунок класифікаційної роботи – майже 9 млн. грн. та контролю правильності визначення країни походження товарів – 6 млн. гривень.
Терміни подання податкової декларації та сплати туристичного збору
Відповідно до п.п. 268.7.3 п. 268.7 ст. 268 Розділу ХІІ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу.
Форма податкової декларації туристичного збору затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.13 № 866 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.01.14 за № 141/24918.
Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Розділу ІІ ПКУ визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Згідно з п.п. 268.7.1 п. 268.7 ст. 268 Розділу ХІІ ПКУ сума туристичного збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально, у визначений для квартального звітного (податкового) періоду строк, за місцезнаходжденям податкових агентів.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Розділу ІІ ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Про підстави для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів нерезидента із джерелом їх походження з України
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України, що передбачено пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п.103.5 ст.103 Податкового кодексу України).
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов’язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації (п.103.6 ст.103 Податкового кодексу України).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України). Отже, довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.
У разі неподання нерезидентом довідки доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п.103.10 ст.103 Податкового кодексу України).
Відмова засновника від належної йому частки у разі його виходу з числа засновників
Згідно з пп. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу).
До складу доходу, визначеного ст. 292 цього Кодексу, не включаються суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника (пп. 8 п. 292.11 ст. 292 Податкового кодексу).
Водночас вклад (внесок) засновника до статутного фонду юридичної особи слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна права власності на частку корпоративних прав у статутному фонді товариства. Якщо засновник при виході зі складу засновників юридичної особи відмовляється від належної йому частки корпоративних прав без відповідної компенсації, то для такої юридичної особи залишена заснов-ником частка корпоративних прав вважається безоплатно отриманими корпоративними правами.
При цьому відповідно до п. 292.3 ст. 292 Податкового кодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
Якщо засновник у разі виходу з числа засновників відмовляється від належної йому частки, юридична особа — платник єдиного податку третьої групи безоплатно отримує корпоративні права, вартість яких включається до складу оподатковуваного доходу.
Сплата податку на майно платниками єдиного податку
Перелік податків і зборів, від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності за якими звільняються платники єдиного податку, наведено у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу. Зокрема, платники єдиного податку не є платниками податку на майно (в частині земельного податку), але за умови, що земельні ділянки використовуються платниками єдиного податку третьої групи для провадження господарської діяльності, а платниками четвертої групи — для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. Тобто платники єдиного податку повинні звертати увагу на категорію земельної ділянки, яку вони використовують, її цільове призначення.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.
Водночас слід звернути увагу на особливості справляння плати за землю (земельного податку) платниками єдиного податку третьої групи у разі, якщо між суб’єктами господарювання виникають орендні відносини.
Так, відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно зі ст. 796 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, що передається наймачеві. Якщо його у договорі не визначено, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Якщо земельну ділянку в оренду не надано, орендар отримує лише право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу.
Для звільнення від сплати земельного податку в оренду має бути надано саме земельну ділянку. Супутнє використання земельної ділянки орендарем при оренді будівлі або споруди не дає підстав для звільнення орендодавця від сплати земельного податку.
Враховуючи викладене, власник земельної ділянки — платник єдиного податку третьої групи за земельну ділянку під будівлями (їх частинами), що передані в оренду іншим суб’єктам господарювання, не звільняється від подання до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкової декларації з плати за землю та є платником земельного податку з урахуванням прибудинкової території на загальних умовах і, зокрема, якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності суб’єкта господарювання.
Внесення до Реєстру платників єдиного податку видів господарської діяльності
Відповідно до п. 298.3 ст. 298 Податкового кодексу у заяві щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування зазначаються обов’язкові відомості про платника податків, зокрема про обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Національним класифікатором України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 (далі — ДК 009:2010).
Зазначені суб’єктом господарювання види господарської діяльності у повному обсязі заносяться до Реєстру платників єдиного податку інформаційної системи контролюючого органу.
Водночас при формуванні витягу із цього Реєстру в інформаційній системі через обмеження формату електронної форми таблиці з переліком видів господарської діяльності платника податків відображаються лише основні види згідно з ДК 009:2010.
Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
(Лист ДФС України від 02.06.2015 р. № 11415/6/99-95-42-0216)
Відповідно до статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) роботодавці нараховують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на суму нарахованої зарплати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону "Про оплату праці".
Статтею 8 Закону № 2464 передбачено, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.
Законом № 2464 передбачено, що основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Згідно зі статтею 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Передумовою для суміщення професій (посад) є наявність у штатному розписі вакантної посади. За відсутності вакансії суміщення неможливо.
Питання суміщення посад регламентується Порядком тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII, у частині, що не суперечить чинному законодавству.
Також є чинним Порядок та умови суміщення професій (посад), затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 р. № 1145, пунктом 15 якого визначено, що на керівників підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів, відділів, цехів, служб і їх заступників дія цієї постанови не поширюється, тобто доплати за суміщення їм не встановлюються.
Отже, для працівника, який виконує на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, додаткову роботу за іншою професією (посадою), це є основним місцем роботи. При цьому базою нарахування єдиного внеску є сумарно нарахований за місяць дохід.
Відповідно, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Приклади нарахування єдиного внеску на заробітну плату (дохід) працівника, який виконує на тому ж підприємстві поряд із своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією (посадою), наведені у листі ДФС України від 14.02.2015 р. № 4979/7/99-99-17-03-01-17 .
Про заборони щодо ввезення на митну територію України товарів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю
(Лист ДФС України від 16.06.2015 р. № 1479/99-99-24-03-01-18)
З метою забезпечення виконання положень статті 319 Митного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 року № 1030 "Деякі питання здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України" та № 1031 "Деякі питання здійснення державного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України", наказу Міністерства фінансів України від 05.02.2013 № 61 "Про затвердження Інструкції з організації роботи посадових осіб митних органів під час здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України" при здійсненні попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України та митному оформленні ввезених товарів надаємо оновлений Перелік заборон щодо ввезення на митну територію України товарів, які підлягають ветеринарно-санітарному контролю (сформований за інформацією, що надійшла від Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України листом від 14.05.2015 № 15-9-1-16/17221).
Додаток 1 до листа Держмитслужби від 17.11.2011 № 11.1/3-16.3/15644-ЕП вважати таким, що втратив чинність.
Виробництво, імпорт, експорт, оптова та/чи роздрібна торгівля пивом
ДФС України повідомлено, що з 01.07.2015 р. пиво вважається алкогольним напоєм, діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі яким на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв, підлягає ліцензуванню. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 грн. на кожний окремий, зазначений у ліцензії РРО, а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 500 грн.
При цьому якщо суб’єкт господарювання вже має ліцензію на алкогольні напої, окрему ліцензію на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю пивом отримувати не потрібно.
Застосування РРО
У грудні минулого року були прийняті зміни до Податкового кодексу (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 №71) стосовно розширення застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено обов'язкове застосування реєстраторів розрахункових операцій фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку.
Вимоги стосовно застосування реєстраторів розрахункових операцій набирають чинності:
• для платників єдиного податку третьої групи - з 01.07.2015;
• для платників єдиного податку другої групи - з 01.01.2016 (абз. 5 п. 1 розд. ІІ «Перехідні положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»).
Не поширюються вказані норми, згідно з п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, на платників єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платників єдиного податку першої групи.
Також якщо платники єдиного податку другої і третьої груп, які з 1 січня 2015 року до 30 червня 2015 року включно почали застосовувати у власній господарській діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядкута переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій, з дати початку застосування реєстраторів розрахункових операцій до 1 січня 2017 року звільняються від проведення відповідно до норм Податкового кодексу України перевірок з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
