ГРОМАДЯНИН ІЗРАЇЛЮ НАМАГАВСЯ НЕЗАКОННО ВВЕЗТИ НА ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ 24, 9 ТИС. ДОЛАРІВ США ЧЕРЕЗ ПУНКТ ПРОПУСКУ «БОРИСПІЛЬ»
Авіапасажир для проходження митного контролю скористався спрощеною системою - «зеленим коридором».
Валюту, яка знаходились в одному з відділень дорожньої сумки пасажира (ручній поклажі), виявлено без ознак приховування, після перетину пасажиром «білої лінії», що позначає закінчення зони спрощеного митного контролю.
З виявленої суми громадянину дозволено ввезти 10 900 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 14 000 доларів США до винесення судом рішення у справі.

В ПУНКТІ ПРОПУСКУ «БОРИСПІЛЬ» ЗАФІКСОВАНО СПРОБУ НЕЗАКОННОГО ВИВЕЗЕННЯ 7 КГ БУРШТИНУ
Громадянин Китаю, студент одного з українських вищих навчальних закладів, профілем якого є образотворче мистецтво, відлітаючи з України на батьківщину спробував вивезти бурштин.
Пасажир обрав для проходження спрощену систему митного оформлення - «зелений коридор», чим заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення з митної території України. Після проходження зони спрощеного митного контролю, в особистих речах громадянина Китаю, без ознак приховування, виявлено необроблене каміння природного походження коричневого кольору з різними відтінками та різного розміру і форми, по ознакам - дорогоцінне каміння органогенного походження у сировині, а саме - бурштин.
Каміння знаходилось у 6 прозорих поліетиленових пакетах, перемотаних прозорою клейкою стрічкою, що містились поверх особистих речей пасажира у дорожніх валізах.
Відповідно до чинного Митного кодексу України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10 000 Євро, при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації та зі сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законами України. Також законодавством України встановлено обмеження щодо переміщення даного виду товарів через митний кордон України.
Тому, працівниками Київської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил та вилучено бурштин до винесення судом рішення у справі.
ЩОДО ПОРЯДКУ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ ПИВА
Законодавчо визначена норма щодо віднесення пива до алкогольних напоїв починає діяти з 1 липня 2015 року (згідно з абзацами четвертим — шостим підпункту 10 пункту 2 розділу II Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі — Закон № 71).
Поняття «алкогольні напої» визначене у підпункті 14.1.5 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) та в абзаці сьомому статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон № 481), згідно з яким алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, пиво відноситься до алкогольних напоїв, а відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
При цьому у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями суб’єктом господарювання вказуються, зокрема, перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення.
Таким чином, з 1 липня 2015 року ліцензуванню підлягає діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв.
Чинним законодавством не передбачено отримання окремої ліцензії на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю пивом у разі наявності у суб’єкта господарювання ліцензії на виробництво, імпорт, експорт, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Для ліцензування діяльності, передбаченої Законом № 481, використовуються бланки ліцензій єдиного зразка, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) — це документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Тимчасовим порядком видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 року № 493, визначено перелік інформації, яка зазначається у ліцензії, зокрема, на лицьовому боці бланка ліцензії зазначається вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію.
З метою забезпечення належного контролю за обігом алкогольних напоїв, недопущення реалізації фальсифікованої продукції та враховуючи зміни, внесені до Закону № 481, які набирають чинності з 01.07.2015, щодо пива, реалізація якого дозволена у місцях торгівлі без обмеження торгівельної площі, пропонується на лицьовій стороні бланка ліцензії зазначати додатково вид алкогольної продукції у дужках — слово «пиво».
У разі встановлення факту торгівлі алкогольними напоями суб’єкти господарювання, які отримали такі ліцензії, несуть відповідальність згідно зі ст. 17 Закону № 481 у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень за порушення вимог статті 15-3 цього Закону, яким встановлена заборона продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв, столових вин у невизначених для цього місцях торгівлі.
Визначення терміна «місце торгівлі» наведено у статті 1 Закону № 481 відповідно до якої місце реалізації алкогольних напоїв повинно бути торговельною площею не менше 20 метрів квадратних.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 15 Закону № 481 плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8 000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, та на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, — 500 гривень.
Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування і міста Києва на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі (частина шістнадцята статті 15 Закону № 481).
Законом № 71 внесено зміни до Податкового кодексу України і, зокрема, до Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Основною зміною є те, що відповідно до пункту 296.10 ст. 296 Кодексу не застосовують реєстратори розрахункових операцій платники єдиного податку першої групи, а також платники єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні ними діяльності на ринках або продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі. У всіх інших випадках платники єдиного податку фізичні особи — підприємці другої і третьої груп зобов’язані застосовувати РРО.
Отже, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку другої та третьої груп, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, при розрахунках готівкою зобов’язані з 01 липня 2015 року застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої групи фізичні особи — підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємкостях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин).
Також повідомляємо, що відповідно до пункту 226.6 статті 226 Кодексу та частини п’ятої Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 зі змінами та доповненнями, маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об’ємних одиниць.
Враховуючи наведене, для маркування пива міцністю понад 8,5 відсотків об’ємних одиниць застосовуються акцизні марки АВ ВП та АІ ВП; залишки пива за кодами товарної позиції 2203 згідно з УКТ ЗЕД, які вироблені до 01 липня 2015 року, не підлягають маркуванню та можуть перебувати у вільному обігу до повної їх реалізації з урахуванням терміну придатності.
У разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації (стаття 222 Кодексу).

З ПОЧАТКУ РОКУ В ОРГАНАХ ГУ ДФС У КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ РОЗГЛЯНУТО 276 ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН
Керівниками органів ГУ ДФС у Київській області проведено 65 особистих прийомів громадян. Письмово громадяни направили 211 звернень.
Найчастіше громадяни порушували питання щодо інформування про ухилення від сплати податків (36,5 %), контрольно-перевірочної роботи (28 %), податку на доходи фізичних осіб (8,1 %).
Інші звернення стосувалися діяльності органів ДФС, питань щодо роз’яснення норм діючого податкового законодавства та подання податкової звітності.
Серед письмових звернень, що надійшли з початку року, зареєстровано 9 скарг на неправомірні дії працівників, а це 4,2% від загальної кількості звернень. За результатами розгляду скарг, які надійшли до органів ДФС Київщини, підтвердилися, частково підтвердилися 2 скарги.
Особистий прийом громадян, посадовими особами ГУ ДФС Київської області, здійснюється згідно затверджених графіків за попереднім записом.

НА АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СЕРВІС «ПУЛЬС» НАДІЙШЛО 274 ЗВЕРНЕННЯ ВІД ПЛАТНИКІВ КИЇВЩИНИ
Найчастіше у заявників протягом І півріччя виникали питання, пов’язані з недоліками у роботі органів ДФС – 76 (33,5%); з проблемами при подачі звітності та реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних – 65 (28,6%).
Платники податків також звертаються на сервіс «Пульс» з питань, які стосуються контрольно-перевірочної роботи, реєстрації платником податку на додану вартість та роботи Центрів обслуговування платників.
З початку року надійшло 10 звернень (3,5%), пов'язаних з корупційними діями працівників органів ДФС.
По Київській митниці ДФС найбільше звернень стосується затримки митного оформлення - 24 (51%).
Всі звернення розглядаються своєчасно, а у випадках, якщо вирішення питання заявника суперечить нормам чинного законодавства, йому надається обґрунтоване роз’яснення.
112 ЗАПИТІВ НА ПУБЛІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ НАДІЙШЛО ДО ОРГАНІВ ДФС КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Серед запитувачів публічної інформації: 68 запитів – від юридичних осіб, 40 запитів – від громадян, 4 запита – від інших органів виконавчої влади як розпоряднику інформації.
Найбільшу зацікавленість викликала інформація про стан розрахунків з бюджетом, наявність чи відсутність заборгованості по платежам, матеріали документальних перевірок.
По 15 запитам на інформацію органами ДФС Київщини відмовлено у наданні інформації, в зв’язку з невідповідністю запитуваної інформації публічній.
Нагадуємо, отримати публічну податкову інформацію може кожен охочий, надіславши лист-запит за адресою: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а (на конверті вказувати «Публічна інформація»); або на електронну адресу: PUBLICINFO@KYIVOBL.MINRD.GOV.UA; факс: (044) 246-23-40 чи зателефонувавши за номером (044) 200-37-31 в робочий час: з понеділка по п’ятницю з 09-00 до 13-00 год.; та з 13-45 до 18-00 год, (у п’ятницю – до 16-45 год.).

71 ТИС. АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ З ПОЧАТКУ РОКУ НАДАНО ЦЕНТРАМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПЛАТНИКІВ КИЇВЩИНИ
Найбільшу питому вагу - 37,5%, серед всіх наданих адміністративних послуг має послуга з видачі картки платника податків та внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки. Протягом січня-червня надано понад 27,3 тис. таких послуг.
Також надано 8,2 тис. послуг з реєстрації книги обліку розрахункових операцій та майже 10 тис. послуг по видачі довідки про відсутність заборгованості з платежів до бюджету, які контролюються органами ДФС.
Повний перелік адміністративних послуг, які надаються територіальними органами ГУ ДФС у Київській області, можна переглянути на інформаційних стендах Центрів обслуговування платників, а також за гіперпосиланням http://kyivobl.sfs.gov.ua/okremi-storinki/tsentri-obslugovuvannya-platnikiv-poda/.

ДОДАТКОВІ НАДХОДЖЕННЯ ДО БЮДЖЕТУ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧИВ ПОДАТКОВИЙ ТА МИТНИЙ АУДИТ КИЇВЩИНИ, СКЛАЛИ 66,4 МЛН. ГРИВЕНЬ
В січні-червні поточного року підрозділами податкового та митного аудиту Київської області проведено 505 документальних перевірок, в тому числі 111 планових та 394 позапланових. Проведено понад 5 тис. зустрічних звірок.
За наслідками проведених планових та позапланових перевірок підрозділами податкового аудиту з початку року донараховано всього податкових зобов’язань в сумі 1,2 млрд. грн., що на 1 млрд. грн. більше ніж за аналогічний період минулого року.
Із загальних донарахованих податкових зобов’язань узгоджено 118 млн. грн., в тому числі, за результатами застосування процедури податкового компромісу 15,6 млн. гривень.
Із узгоджених донарахованих сум підрозділами податкового та митного аудиту Київщини за січень-червень забезпечено надходження до Державного бюджету на 25,5 млн. грн. більше минулорічного, 40 млн. грн., в тому числі, за результатами застосування процедури податкового компромісу - 24 млн. гривень.
Протягом січня-червня проведено 1096 фактичних перевірок платників податків, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. За результатами проведених перевірок донарахування в 2015 році збільшились, в порівнянні з відповідним періодом 2014 року.

ДО УВАГИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ!
(Прес-служба Державної фіскальної служби України)
На головній сторінці офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України (sfs.gov.ua) функціонує банер"Електронне адміністрування ПДВ", в якому розміщено актуальні питання-відповіді, перелік електронних сервісів та форматів для отримання інформації з системи електронного адміністрування ПДВ, роз`яснення щодо особливостей реєстрації податкових накладних та складання податкової звітності, тощо.
Окрім того нагадуємо, що у ДФС функціонує Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс.
Телефони «гарячої лінії» Інформаційно-довідкового департаменту:
0 800 501 007, (044) 454-16-13.

ЩОДО ЗАПОВНЕННЯ ПЛАТНИКАМИ ПОДАТКІВ ОКРЕМИХ РЕКВІЗИТІВ ПЛАТІЖНОГО ДОРУЧЕННЯ У РАЗІ ПЕРЕРАХУВАННЯ КОШТІВ З ВЛАСНОГО ПОТОЧНОГО РАХУНКУ НА ЕЛЕКТРОННИЙ РАХУНОК У СИСТЕМІ ЕЛЕКТРОННОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Відповідно до пункту 2 статті 2001 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.
Казначейство відповідно до вимог статті 69 Податкового кодексу України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня його відкриття.
Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка.
У зв’язку із надходженням численних звернень платників податків щодо заповнення реквізитів отримувача у платіжних дорученнях у разі перерахування коштів з власного поточного рахунка на електронний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість повідомляємо, що:
у полі «Отримувач» необхідно заповнювати назву платника;
у полі «Код» необхідно заповнювати код за ЄДРПОУ платника;
у полі «Банк отримувача» необхідно заповнювати «Казначейство України (ел. адм. подат.)»;
у полі «Код банку» необхідно заповнювати «899998»;
у полі «№ рахунку» необхідно заповнювати номер рахунку, вказаний в електронному повідомленні або отриманий в Центрі обслуговування платників за основним місцем обліку.
Крім того, зазначаємо, що поле «Призначення платежу» такого платіжного доручення необхідно заповнювати згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, викладених у додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (із змінами).

ПРО ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ
Наказом Державної фіскальної служби від 09.07.2015 №485 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій» визначено перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

ПРО ПЕРЕЛІК СУМ, ЩО НЕ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ ДО СКЛАДУ ДОХОДУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ – ПЛАТНИКА ЄДИНОГО ПОДАТКУ
При застосуванні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності до складу доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи, визначеного статтею 292 Податкового кодексу України, не включаються:
1) суми податку на додану вартість;
2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;
3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;
4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;
5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) - платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;
6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств;
7) суми податку на додану вартість, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України;
8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;
9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;
10) дивіденди, отримані платником єдиного податку - юридичною особою від інших платників податків, оподатковані в порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Такі законодавчі норми передбачено пунктом 292.11 статті 292 Податкового кодексу України.

ПРО ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
(Лист ДФС України від 09.07.2015 р. № 24876/7/99-99-19-03-02-17)
Державна фіскальна служба України у зв’язку із набранням чинності з 1 липня 2015 року змін до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.
Відповідно до абзацу дев’ятого пункту 45 розділу I Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" з 01.07.2015 змінено деякі норми Кодексу щодо порядку формування податкового кредиту.
Зокрема, виключено пункт 198.4 статті 198 Кодексу, згідно з яким суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг та необоротних активів, які призначаються для використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, не належать до податкового кредиту.
Крім того, змінено редакцію пункту 198.3 статті 198 Кодексу, відповідно до якої податковий кредит звітного періоду формується незалежно від напряму використання придбаних товарів/послуг (в оподатковуваних чи неоподатковуваних операціях).
Одночасно пунктом 198.5 статті 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання та/або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Також внесено зміни до статті 199 Кодексу, зокрема пунктом 199.1 зобов’язано платників податку, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Кодексу, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідні податкові накладні на частку сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Отже, якщо товари (послуги, необоротні активи) придбаваються для повного або часткового використання в операціях, зазначених у підпунктах "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу, платник податку на дату їх придбання включає сплачену/нараховану при придбанні таких товарів/послуг суму ПДВ до складу податкового кредиту (за умови своєчасної реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН). При цьому платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на відповідний обсяг придбаних товарів (послуг, необоротних активів), що призначені для використання в операціях, визначених у підпунктах "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 Кодексу, та не пізніше останнього дня звітного періоду скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

ЩОДО ВКЛЮЧЕННЯ ДО ВИТРАТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУМИ ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, у яких земельні ділянки перебувають у комунальній власності.
Також орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування (ст. 4 Закону).
При цьому орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок також можуть бути районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом, сільські, селищні, міські, районні та обласні ради, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом, громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об’єднання та організації, а також іноземні держави (ст. 5 Закону).
Відповідно до ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Підпунктом 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
При цьому орендна плата - це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 ст. 14 Кодексу).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст. 288 Кодексу).
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено ст. 177 Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, зазначений перелік витрат не містить сплачених податків, зборів (крім суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування).
Оскільки орендна плата є обов’язковим платежем, який справляється у формі загальнодержавного податку та сплачується фізичною особою - підприємцем орендарем за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності, ця сума не включається до валових витрат підприємницької діяльності.
Якщо фізична особа - підприємець орендує земельну ділянку у юридичної особи або фізичної особи - підприємця та сплачує відповідно до договору орендну плату, у цьому випадку орендодавець збільшує суму доходів, а орендар включає до витрат суму орендного платежу на підставі документального підтвердження (договір оренди, квитанції тощо) та за умови використання підприємцем цього майна у господарській діяльності.
При цьому податковий агент (юридична особа або фізична особа - підприємець) про суми виплаченої орендної плати фізичній особі - підприємцю зобов’язаний повідомити у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ.

ЩОДО ВКЛЮЧЕННЯ ПІДПРИЄМЦЕМ ДО ВИТРАТ ВАРТОСТІ ЛІЦЕНЗІЇ
Законом України від 1 червня 2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлено державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Відповідно до норм статті 42 глави IV Господарського кодексу України підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Так, відповідно до підпункту 177.2 статті 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 Кодексу визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, до яких належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже, зазначений перелік витрат не містить витрати на придбання ліцензій на здійснення господарської діяльності.
Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, не мають права відносити до витрат суму платежу, сплачену за придбання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності.

ЩОДО ПОДАТКОВОЇ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ НА КАПІТАЛЬНОМУ РЕМОНТІ ЧИ КОНСЕРВАЦІЇ
Відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у редакції, що діє з 1 січня 2015 року, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, пп. 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.
Відповідно до вимог пп. 138.3.2 п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.
Термін «невиробничі основні засоби2 означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
Тобто для цілей оподаткування амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку.
Консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування (п. 2 Положення про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 року № 1183).
Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування (п. 29 розділу 6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561 (далі - Методичні рекомендації)).
Отже, капіталізовані поліпшення основних засобів визнаються капітальними інвестиціями.
Відповідно до п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.
У п. 9 розділу 2 Методичних рекомендацій зазначено, що об’єкти основних засобів, що тимчасово не експлуатуються (капітальний ремонт, реконструкція та інше поліпшення і консервація об’єктів), виділяються в бухгалтерському обліку в окремі групи.
У разі вибуття основних засобів внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом відбувається ліквідація основних засобів (актив списується з балансу) (п. 40 розділу 8 Методичних рекомендацій).
Тобто на період консервації, поліпшення основних засобів відбувається припинення їх експлуатації.
Якщо строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менші, ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.
Отже, у податковому обліку амортизація виробничих основних засобів, що знаходяться на капітальному ремонті чи консервації, не нараховується.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ПДВ РОЗГЛЯДАЛИ НА КУЩОВОМУ СЕМІНАРІ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
З 1 липня 2015 року система електронного адміністрування ПДВ працює у звичайному режимі, закінчився перехідний період(тестовий режим) і реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється виключно на суму податку, обраховану за формулою, визначеною Податковим кодексом України.
Для допомоги платникам податків в цей складний для них період, в приміщенні ГУ ДФС у Київській області проведено кущовий семінар для платників податків 6 районів Київщини: Білоцерківського, Броварського, Бориспільського, Обухівського, Васильківського, Києво-Святошинського.
Заступник начальника ГУ ДФС у Київській області Оксана Форосенко наголосила, що проблеми з якими стикаються платники, фіскальним органам відомі і вони намагаються максимально допомагати у їх вирішенні. Сьогодні, система електронного адміністрування ПДВ не досконала і тому керівництвом ДФС України подані пропозиції по внесенню змін у систему електронного адміністрування ПДВ, які увійшли у законопроект зареєстрований у Верховній Раді України.
Начальник відділу контролю за адмініструванням ПДВ Стелла Павловська розповідала про особливості функціонування системи електронного адміністрування ПДВ та детально зупинилася на розрахунку формули, яка використовується при обрахунку суми податку. Багато часу приділила помилкам платників при заповненні декларації. Тривалий час відповідала на запитання бухгалтерів.

ОПОДАТКУВАННЯ ВІЙСЬКОВИМ ЗБОРОМ СУМИ ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ НАЙМАНОГО ПРАЦІВНИКА
Відносини трудового найму регулюються трудовим законодавством, зокрема, Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП). При цьому законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (ст. 3 цього Кодексу).
Загальні підстави, випадки та порядок припинення трудового договору встановлено статями 36 — 45 КЗпП. При припиненні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога. Вихідна допомога — це грошова виплата працівнику, звільненому з роботи, яка виплачується роботодавцем з підстав та у розмірах, встановлених ст. 44 КЗпП.
Підпунктом 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) передбачено, що платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу, а саме фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Податкового кодексу, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 цього Кодексу включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Податкового кодексу.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов’язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5% (пп. 168.1.1 п. 168.1 вищезазначеної статті).
Водночас від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділом IV Податкового кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу.
Дохід у вигляді суми вихідної допомоги при звільненні найманого працівника слід розглядати як інші доходи на підставі пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто підлягає оподаткуванню військовим збором на загальних підставах.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА БЕЗ РРО
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 06.07.95 р. № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО) РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.

ЧИ ПОТРІБНО СУБ’ЄКТУ ГОСПОДАРЮВАННЯ, ЯКИЙ ЗДІЙСНЮЄ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРІВ У РЕЖИМІ МАРШРУТНОГО ТАКСІ, ЗАСТОСОВУВАТИ РРО ПРИ ПРОДАЖУ КВИТКІВ?
Питання щодо застосування РРО регламентується, зокрема, п. 4 ст. 9 Закону про РРО, згідно з яким РРО та РК не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Отже, на сьогодні суб’єкт господарювання, який здійснює перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі, має змогу не застосовувати РРО у разі видачі талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.