16 серпня своє 95-річчя відсвяткував боярчанин Іван Григорович Коляденко. В одному людському житті – ціла епоха. На його долю випали випробування війною, голодом та розрухою, радість перемог, праці та любові – звичайне людське життя.
Іван Григорович народився 16 серпня 1920 року в селі Соловіївка Брусилівського району Житомирської області. У хліборобській родині Євдокії та Григорія Коляденків зростало 5 дітей. Іван – найстарший, а пережив – усіх.
Спогади складаються з яскравих фрагментів. Він закінчив 4 класи початкової школи. Почав працювати у 14 років. Пам’ятає голодомор в Україні: якось з голоду наївся малясу – ледве витягнули з того світу. Допомогла добра людина – відпоїла кислим молоком.
У 20 років Івана Коляденка призвали до армії. Служив на Далекому Сході у 22 стрілецькій дивізії, брав участь у Радянсько-японській війні. Пам’ятає смертельну спритність японських диверсантів, коли йому дивом вдалося «взяти язика».
Після війни Іван Григорович одружився. Дружина Ніна подарувала йому трьох доньок.
Мирне життя – мирні клопоти. Іван Коляденко з родиною у 1953 році оселився в Боярці. Збудував будинок, виростив дітей, дочекався онуків, має правнука.
Торік у його життя знову постукала війна, яка болісним кордоном пролягла через життя усієї країни. Старша донька Івана Григоровича Світлана живе в окупованому Криму, в Севастополі.
Дві інші доньки – Віра та Олена живуть поруч. Коли спілкуються зі своєю кримською ріднею, теми війни просто уникають.
Зустріч з ветераном 16 серпня була дуже теплою та щирою. Цього дня до нього в гості завітали заступник міського голови Олександр Красовський та голова Боярської міської організації інвалідів війни Володимир Нурищенко. Квіти, подарунки та привітання, чай з солодощами та спогади. Шурхотіли сторінки сімейного альбому. З фотографій на нас дивились минуле та майбутнє: молоді батьки, діти, онуки та правнуки…
Життя триває, продовжується в нащадках і це велике щастя.
Многая літа вам, дорогий Іване Григоровичу.



95 ЛІТ ІВАНА КОЛЯДЕНКА