У ДПІ В КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ ПРИЗНАЧЕНО НОВОГО КЕРІВНИКА
Нещодавно начальником Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі було призначено Сичевського Володимира Павловича.
Для довідки. Сичевський Володимир Павлович народився 17 липня 1957 року в с. Луки Житомирської області. м. Золотоноша Черкаської області.
Закінчив у 1978 році – Київський інститут народного господарства ім. Д.С. Коротченка за спеціальністю – фінанси і кредит, у 2003 році – Національну академію державного управління при Президентові України за спеціальністю – державне управління.
Працював на різних посадах Житомирського облфінвідділу та державної інспекції цін по Житомирській області. В податкових органах працює з 1997 року. Працював заступником та начальником кількох податкових інспекцій м. Києва. З липня 2001 року по вересень 2003 року був головою ДПА у Київській області. Останнє місце роботи – начальник ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області.

У КИЄВО-СВЯТОШИНО ПРОЛУНАВ ПЕРШИЙ ДЗВОНИК
Із Днем знань - початком нового навчального року, учнів Шпитьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів привітав заступник начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Ігор Дмитрієв.
У вітальному слові Ігор Віталійович зазначив:
– Мрію про те, щоб наші діти мали мирне небо над головою та світле майбутнє, жили у демократичній цивілізованій країні. Дуже приємно, що діти зростають патріотами України.
Заступник начальника ДПІ висловив сподівання, що учні будуть сумлінно набувати знання, щоб реалізувати себе у майбутньому.
Також Ігор Дмитрієв наголосив, що найвищою цінністю для людини виступає її життя та здоров’я. Здорова людина має більше можливостей повною мірою реалізувати себе у суспільстві як особистість, бути щасливою, досягати поставлених цілей. А запорукою здорової нації є заняття фізкультурою та спортом. Саме тому на завершення свого вітання заступник начальника подарував для учнів школи футбольні, баскетбольні, волейбольні м’ячі та волейбольну сітку.
Про свої плани та мрії розповіли першокласники, вони ж послухали поради старших товаришів – учнів одинадцятого класу.
А потім пролунав довгоочікуваний перший дзвоник, який покликав у світ знань всіх учнів школи.

ЗА ФІСКАЛЬНИМ ЧЕКОМ ПОКУПЕЦЬ МОЖЕ ПЕРЕВІРИТИ ЛЕГАЛЬНІСТЬ КАСОВОГО АПАРАТУ ПРОДАВЦЯ
Державна фіскальна служба запровадила новий електронний сервіс, за допомогою якого громадяни та суб’єкти господарювання мають можливість отримати інформацію, чи зареєстрований конкретний реєстратор розрахункових операцій (РРО) в органах ДФС.
Так, наприклад, будь-який громадянин, придбавши товар в магазині, за отриманим фіскальним чеком може перевірити чи зареєстрований в органах ДФС касовий апарат, на якому продавцем товарів або послуг був роздрукований цей фіскальний чек.
У свою чергу, суб’єкт господарювання завдяки сервісу, зокрема, може отримати дані щодо фіскальних номерів РРО, найменування суб’єкта господарювання (прізвища, імені, по батькові), дату реєстрації, номер останньої книги обліку розрахункових операцій (КОРО), зареєстрованої на такий РРО та дати її реєстрації тощо.
Також запроваджений електронний сервіс містить інформацію про зареєстровані суб’єктами господарювання книги обліку розрахункових операцій.
Користувач сервісу також може отримати інформацію щодо фіскальних номерів РРО та КОРО, реєстрацію яких скасовано за заявою суб’єкта господарювання або з ініціативи органів ДФС.
Скористатися сервісом можна на офіційному порталі ДФС (www.sfs.gov.ua) у розділах «Інформація про РРО» та «Інформація про книги ОРО».

У ДФС ОБГОВОРИЛИ ПЕРСПЕКТИВИ ТА ШЛЯХИ ПОГАШЕННЯ НАЙБІЛЬШИХ ЗАБОРГОВАНОСТЕЙ ПЕРЕД БЮДЖЕТОМ
На виконання доручення Прем’єр-міністра України А.П. Яценюка щодо погашення суб’єктами господарювання заборгованостей перед бюджетом Державна фіскальна служба провела зустріч з великими платниками податків з метою обговорення перспектив та пошуку шляхів погашення найбільших заборгованостей до кінця 2015 року.
На зустрічі були присутні представники 26 підприємств, сума заборгованості яких перед бюджетом становить близько 20,7 млрд. грн. або більше третини від загальної суми боргу до бюджету. Присутнім запропонували до кінця серпня надати помісячні фінплани компаній (до кінця 2015 року) з розшифровкою запланованих доходів та витрат, у т.ч. на сплату заборгованості перед бюджетом. Після отримання зазначених фінансових планів ДФС заплановано проведення індивідуальних зустрічей з кожним керівником з метою напрацювання шляхів виходу підприємств з кризової ситуації по несплаті податків.
Згідно з діючим законодавством, реструктуризовані суми (12 млрд. грн.) повинні бути забезпечені податковою заставою. Реструктуризація можлива тільки по тим компаніям, які здатні виплатити цей борг і мають тимчасову кризу ліквідності за умови сплати 36 % річних по реструктуризованим сумам, наявності чіткого графіку погашення платежів та накладенням податкової застави на активи відповідного платника податків до повного погашення боргів перед бюджетом.
При цьому, механізм реструктуризації не повинен бути для неплатоспроможних підприємств інструментом відкладання у часі існуючих фінансових проблем, а в разі недотримання графіків сплати розстрочених сум боргу ДФС будуть невідкладно вживатись заходи по погашенню таких боргів за рахунок продажу майна підприємств.
Роман Насіров наголосив, що у вересні в рамках реформи податкової системи в Україні, очікується внесення змін до податкового законодавства та запропонував присутнім керівникам підприємств взяти активну участь у цьому процесі шляхом ініціювання перед Міністерством фінансів України пропозицій щодо необхідних змін до податкового законодавства, що сприятимуть підвищенню рівня сплати податків та ліквідації накопичених боргів.

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ОПОДАТКУВАННЯ УЧАСНИКАМ АТО
Згідно з пп. «и» пп. 165.1.1 Податкового кодексу України, до складу оподатковуваного доходу платника ПДФО не включаються сума грошової допомоги (в тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв'язку з мобілізацією відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII, та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
У частині 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI визначено, що не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Також, відповідно до пп. 1.7 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 Податкового кодексу України. Положеннями пп. «и» пп. 165.1.1 ПКУ (розділ IV цього Кодексу), як зазначено вище, передбачено неоподаткування ПДФО таких сум, а тому зазначена виплата також не оподатковується військовим збором.

ПРО РЕЄСТР НЕПРИБУТКОВИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ
Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України. Такі норми передбачено підпунктом 133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України.
Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України визначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:
бюджетні установи;
громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;
спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;
житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);
об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;
професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;
сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб;
установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України).
Зауважимо, що наведений вище перелік та критерії з отримання статусу неприбутковості викладено в новій редакції Податкового кодексу України, з урахуванням доповнень, внесених Законом України від 17 липня 2015 року № 652-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій», який набув чинності 13 серпня 2015 року.

ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ
З 07.08.2015 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України, якою внесено зміни до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого власною постановою від 08.02.95 р. № 100, з урахуванням норм якого проводитиметься обчислення середньої заробітної плати працівникам, які були звільнені в запас з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та повторно призвані для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зазначено, що у разі коли розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

ЩОДО ТЕРМІНУ ПОДАННЯ РОЗРАХУНКУ ЧАСТИНИ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ (ДОХОДУ)
(Лист ДФС України від 19.08.2015 р. № 30946/7/99-99-15-02-02-17)
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Статтями 9 та 10 Кодексу визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. У переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у вказаних статтях, відсутній такий податок (збір), як «частина чистого прибутку (доходу)».
Таким чином, платіж «частина чистого прибутку (доходу)» не є податковим, водночас контроль за відрахуванням до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року N 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету».
Відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями регулюється статтею 111 Закону України від 21 вересня 2006 року N 185-V «Про управління об’єктами державної власності» зі змінами (далі - Закон N 185).
Відповідно до ст. 111 Закону N 185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року N 138 зі змінами (далі - Порядок N 138).
Згідно з п. 1 Порядку N 138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства.
Тобто частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності та розраховується за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому п. 1 ст. 11 Закону N 996 встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.
Пунктом 1 розділу II «Склад та елементи фінансової звітності» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73 (далі - НП(С)БО-1), встановлено, що фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Згідно з пунктом 3 розділу I «Загальні положення» Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73 (далі - НП(С)БО-1), прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Інформація про прибутки і збитки за звітний період розкривається у звіті про фінансові результати (п. 8 розділу II «Склад та елементи фінансової звітності» НП(С)БО-1).
Статтею 13 Закону N 996 визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. При цьому проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.
Пунктом 1 розділу II «Склад та елементи фінансової звітності» НП(С)БО-1 визначено, що проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.
Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства (ст. 14 Закону N 996).
Відповідно до пункту 2 Порядку N 138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.
Пункт 3 Порядку N 138 визначає, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою.
Встановлено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 N 285 «Про затвердження форми Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.05.2011 за N 643/19381, визначено, що звітним періодом, за який подається розрахунок, є перший квартал, перше півріччя, три квартали, рік.
Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57 Кодексу. Тобто, базовим звітним періодом для подачі декларації з податку на прибуток є податковий рік. Проте як і ст. 57 Кодексу, так і самою формою декларації з податку на прибуток, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 N 872 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 січня 2014 року за N 103/24880), визначено право платників податку на прибуток у частині подачі декларації з цього податку за податкові звітні періоди: перший квартал, півріччя, три квартали, рік.
Разом з тим згідно з п. 46.2 ст. 46 Кодексу платники податку на прибуток зобов’язані подавати разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність.
Враховуючи викладене вище, показники частини чистого прибутку (доходу) розраховуються на основі даних бухгалтерського обліку. Нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку покладено на суб’єктів господарювання обов’язок щодо формування та подання фінансової звітності за результатами квартального та річного звітного періоду. Кодекс не регулює порядок відрахування державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями і тому зміни в адмініструванні прибутку підприємств не впливають на цей порядок. При цьому частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності.
Таким чином, і розрахунок такого платежу платник зобов’язаний здійснювати за результатами квартального звітного періоду. З огляду на зазначене базовим звітним періодом для нарахування та сплати цього платежу є календарний квартал.

ДФС ЗАПРОВАДЖУЄ НОВИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ СЕРВІС
З 25 серпня 2015 року Державна фіскальна служба України запроваджує у тестовому режимі новий електронний сервіс «Отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису». З 1 вересня 2015 року сервіс буде запущено у штатному режимі.
Фізична особа - платник податків для отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо сум своїх отриманих доходів та утриманих податків матиме можливість сформувати запит в електронному вигляді. Сформований запит підписується електронним цифровим підписом та відправляється на електронну адресу «Єдиного вікна подання електронної звітності ДФС».
За результатами обробки запиту на електронну адресу платника надходить відповідь, що містить відомості про суми доходів.
Детальніше з інформацією щодо роботи сервісу можна ознайомитися за посиланням http://sfs.gov.ua/fizichnim-osobam/vidomosti-doxid/.

РОЗРАХУНОК СУМИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ, У РАЗІ ВІДСУТНОСТІ ДОКУМЕНТІВ НА ЗЕМЛЮ (ДОКУМЕНТИ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ОФОРМЛЕННІ)
Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації.
Ставки земельного податку встановлено Податковим кодексом України.
Управління у сфері оцінки земель і земельних ділянок відповідно законодавства здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Суб’єкту господарювання потрібно звернутися за інформацією щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки до територіального органу Держземагентства України за місцезнаходженням земельної ділянки.

ЗА ПРОДАЖ ПИВА БЕЗ ЛІЦЕНЗІЇ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ШТРАФ
З 1 липня 2015 року всі суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, повинні мати ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Така діяльність має здійснюватися виключно у торговельних приміщеннях, будівлях, без обмеження торговельної площі, обладнаних відповідно до вимог законодавства з обов’язковим застосуванням касових апаратів.
Відповідно до законодавства України за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в тому числі пивом, без наявності ліцензії штраф становить 200 % вартості реалізованої продукції, пива, але не менше 10 тис. гривень.

ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕРАХУВАННЯ ЗАЙВО ЗАРАХОВАНИХ КОШТІВ З ЕЛЕКТРОННОГО РАХУНКУ ПЛАТНИКА
(Лист ДФС України від 26.08.2015 р. № 31730/7/99-99-19-03-02-17)
Державна фіскальна служба України інформує щодо особливостей перерахування до бюджету чи на поточний рахунок платника податку зайво зарахованих коштів на електронний рахунок.
У рамках системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА) для платників податку передбачено механізм повернення суми коштів з електронного рахунку платника, відкритого в Казначействі для роботи в СЕА (далі - електронний рахунок), до бюджету чи на його поточний рахунок.
Цей механізм не розповсюджується на додатковий електронних рахунок, відкритий для сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Так, відповідно до підпункту 2001.6. статті 2001 Кодексу у разі, якщо на дату подання податкової декларації з податку на додану вартість сума коштів на електронному рахунку платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації (далі - зайво зараховані кошти), платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню:
а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов’язань з податку;
б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов’язань з податку.
При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у такому звітному періоді (п. 200¹.5 ст.200 Кодексу).
Таким чином, у разі наявності у платника перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку у такому звітному періоді, повернення зайво зарахованих коштів платнику не відбувається, незалежно від суми таких зайво зарахованих коштів.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню з електронного рахунку до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 2001.3 статті 2001 Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення електронного рахунку в СЕА з поточного рахунку платника (åПопРах).
Для відповідного перерахування зайво зарахованих коштів ДФС України надсилає Казначейству реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру Казначейство протягом п’яти робочих днів після граничного терміну, встановленого Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов’язань, здійснює перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
Відповідно до пункту 211 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), заява про перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку до бюджету або на поточний рахунок такого платника податку подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість.
Для перерахування до бюджету/на поточний рахунок таких коштів платник податку повинен заповнити додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)». При цьому в обов’язковому порядку у додатку (Д4) зазначаються відомості щодо суми коштів на електронному рахунку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету.
Така сума коштів включається ДФС України до відповідного реєстру, який направляється Казначейству. Казначейство на підставі отриманого реєстру не пізніше п’ятого робочого дня, після закінчення граничного строку для сплати податкових зобов’язань з податку на додану вартість, перераховує такі кошти до бюджету або на поточний рахунок платника (залежно від напряму, вказаного платником у заяві).

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕРАХУВАННЯ ЗАЙВО ЗАРАХОВАНИХ КОШТІВ З ЕЛЕКТРОННОГО РАХУНКУ ПЛАТНИКА ДО БЮДЖЕТУ
У разі, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і платник податку виявив бажання перерахувати такі кошти до бюджету, то такий платник податку зобов’язаний заповнити та подати у складі податкової декларації з податку на додану вартість додаток (Д4).
У такому випадку у додатку (Д4) платник зобов’язаний заповнити таблицю про відомості щодо суми коштів на рахунку у СЕА, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (далі - таблиця про відомості).
Сума коштів на електронному рахунку, що може бути перерахована до бюджету, відображається в графі 4 таблиці про відомості та визначається як різниця граф 1 та 2 (гр. 1 - гр. 2).
При цьому графа 5 «Сума коштів на рахунку у СЕА податку на додану вартість, що може бути перерахована на поточний рахунок платника» не заповнюється (прочерки та нулі не проставляються).
У текстовій частині під таблицею про відомості платником податку вказується сума, яку він виявив бажання перерахувати до бюджету. Така сума може бути меншою або рівною сумі, визначеній у графі 4 таблиці про відомості.
У разі якщо платник податку в текстовій частині під таблицею про відомості вказав суму, яку він бажає перерахувати до бюджету, і така сума перевищує суму, визначену у графі 4 таблиці про відомості, то така сума коштів не включається до відповідного реєстру та не може бути перерахована до бюджету.
Слід зазначити, що за рахунок зайво зарахованих коштів платником податку може бути погашений податковий борг з податку на додану вартість, що обліковується в ІКПП платника податку, а також розстрочені, відстрочені грошові зобов’язання з ПДВ.
Таким чином, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і при цьому в ІКПП платника податку наявні суми розстрочених або відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу з податку на додану вартість, такі зайво зараховані кошти за рішенням платника податку, яке він відображає в додатку до декларації (Д4), можуть бути спрямовані в рахунок погашення суми розстрочених або відстрочених грошових зобов’язань чи податкового боргу з податку на додану вартість.
При цьому зайво зараховані кошти, які платник виявив бажання перерахувати до бюджету, зараховуються виключно в рахунок погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а також податкового боргу чи розстрочених або відстрочених сум з цього податку.
ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕРАХУВАННЯ ЗАЙВО ЗАРАХОВАНИХ КОШТІВ З ЕЛЕКТРОННОГО РАХУНКУ ПЛАТНИКА НА ПОТОЧНИЙ РАХУНОК ПЛАТНИКА
У разі, якщо у платника податку за результатами звітного періоду на електронному рахунку наявні зайво зараховані кошти, і платник податку виявив бажання перерахувати такі кошти на власний поточний рахунок, то такий платник податку зобов’язаний заповнити та подати у складі податкової декларації з податку на додану вартість додаток (Д4).
При цьому відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
У разі, якщо за результатами звітного періоду у платника наявне перевищення суми податку, зазначеної у податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов’язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді, то зайво зараховані кошти платнику на поточний рахунок не повертаються, незалежно від розміру такого перевищення.
Сума, яка може бути перерахована платнику з електронного рахунку на його власний поточний рахунок, відображається у графі 5 таблиці про відомості додатка (Д4), яка визначається як різниця граф 1, 2, та 3 (гр.1-гр.2-гр.3).
У текстовій частині під таблицею про відомості платником податку вказується сума, яку він виявив бажання перерахувати на поточний рахунок. Така сума не може перевищувати суму, визначену у графі 5 таблиці про відомості.
Номер поточного рахунку, на який необхідно перерахувати зайво зараховані кошти, та МФО відповідного банку обов’язково вказуються платником в текстовій частині під таблицею про відомості у спеціально передбачених полях.
Якщо платник податку допустив помилку в додатку (Д4) в номері рахунку чи МФО банку, такий платник податку має право до граничного терміну сплати податкових зобов’язань, визначених у податковій декларації з ПДВ, до якої подано додаток (Д4) з неправильними реквізитами поточного рахунку, подати уточнюючий розрахунок з додатком (Д4). В такому уточнюючому розрахунку всі графи, крім реквізитів платника податку, залишаються не заповненими (прочерки та нулі не проставляються), а в додатку (Д4) зазначаються лише правильні реквізити поточного рахунку, на який мають бути перераховані відповідні кошти. Решта полів додатка (Д4) не заповнюються (прочерки та нулі не проставляються).
У разі, якщо платник податку в текстовій частині під таблицею про відомості вказав суму, яку він бажає перерахувати на поточний рахунок, і така сума перевищує суму, визначену у графі 5 таблиці про відомості, то така сума коштів не включається до відповідного реєстру та не може бути перерахована на поточний рахунок платника.
Також слід зазначити, що платник податку може одночасно задекларувати бажання перерахувати зайво зараховані кошти як до бюджету, так і на поточний рахунок. При цьому, таке бажання платник податку здійснює з урахуванням особливостей, визначених в цьому листі для кожного напряму (до бюджету чи на поточний рахунок), а загальна сума коштів, вказана платником у додатку (Д4) для перерахування до бюджету та на поточний рахунок, не може перевищувати суми зайво зарахованих коштів на електронному рахунку на момент подання податкової звітності з податку на додану вартість.
Якщо платник податку при складанні додатку (Д4) допустив помилку в цифрових показниках, то уточнюючий розрахунок для виправлення такої помилки не подається. Зайво зараховані кошти можуть бути перераховані до бюджету/на поточний рахунок платника лише у випадку відображення правильних показників у додатку (Д4), який подається у складі податкової декларації за наступний звітний період (за умови наявності на момент подання такої декларації на електронному рахунку платника зайво зарахованих коштів).
ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ З ПДВ, ВИЗНАЧЕНИХ У ПОДАТКОВИХ ДЕКЛАРАЦІЯХ З ПДВ ЗА ЗВІТНІ ПЕРІОДИ ЛЮТИЙ - ТРАВЕНЬ 2015 РОКУ, ЩО ПОДАНІ ІЗ ЗАПІЗНЕННЯМ
У разі, якщо платник податку подає до контролюючого органу із запізненням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року, сплата податкових зобов’язань до бюджету, визначених у такій податковій звітності, здійснюється з електронного рахунку платника.
Для цього платник податку зобов’язаний не пізніше дня подання такої звітності зарахувати на електронний рахунок суму коштів, що дорівнює податковим зобов’язанням, визначеним у такій податковій звітності (у разі відсутності або недостатності зайво зарахованих коштів на електронному рахунку).
Перерахування коштів з електронного рахунку платника до бюджету в рахунок погашення податкових зобов’язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року, що подані з порушенням встановлених Кодексом термінів, здійснюється на підставі додатка (Д4).
Якщо податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року подано з порушенням встановлених Кодексом термінів до граничного терміну подання податкової декларації у поточному звітному періоді, то додаток (Д4) подається платником податку у складі податкової декларації з ПДВ за результатами того звітного періоду, що передує звітному періоду, в якому подано з порушенням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року.
Якщо податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року подано з порушенням встановлених Кодексом термінів після граничного терміну подання податкової декларації у поточному звітному періоді, то додаток (Д4) подається платником податку у складі податкової декларації з ПДВ за результатами того звітного періоду, в якому подано з порушенням податкову декларацію з ПДВ за звітні періоди лютий - травень 2015 року.
У такому випадку в додатку (Д4) платнику податку необхідно зазначити у графі 4 суму податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, як суму зайво зарахованих коштів.
Наприклад: Платник податку 10.10.2015 року подав до контролюючого органу із запізненням податкову декларацію з ПДВ за квітень 2015 року, в якій визначив до сплати 1 250 гривень., та 25.11.2015 року - за травень 2015 року, в якій визначив до сплати 2 000 гривень.
Для сплати до бюджету суми податку на додану вартість,що визначена у такій декларації, платнику необхідно:
станом на 10.10.2015 та 25.11.2015 забезпечити перерахування на електронний рахунок сум у розмірі 1250 грн. та 2000 грн., відповідно (у разі відсутності таких сум на електронному рахунку на вказані дати);
подати у складі декларації за вересень 2015 року додаток (Д4), у якому задекларувати суму у розмірі 1250 грн. для перерахування до бюджету;
подати у складі декларації за листопад 2015 року додаток (Д4), у якому задекларувати суму у розмірі 2000 грн. для перерахування до бюджету.

ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ОПОДАТКУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ, У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ ЯКИХ Є КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ДЕРЖАВИ
(Лист ДФС України від 26.08.2015 р. № 31684/7/99-99-15-02-02-17)
У зв’язку з надходженням численних звернень територіальних органів ДФС та з метою належної організації адміністрування частини чистого прибутку та податку на прибуток підприємств Державна фіскальна служба України надає методологічну допомогу щодо особливостей оподаткування господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави.
Відповідно до пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) дивіденди - це платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну від 29.11.99 N 290, визначено, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства.
Тобто, дивіденди як в розумінні Кодексу, так і в бухгалтерському обліку - це частка прибутку, яку повинен отримати акціонер залежно від свого вкладу в статутний капітал підприємства.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Кодексу).
У законодавстві України суб’єктам господарювання надано право розподіляти прибуток. Рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів мають прийняти загальні збори акціонерів для акціонерного товариства або учасників для інших господарських товариств (п. «д» частини 5 ст. 41 та ст. 59 Закону України від 19 вересня 1991 року N 1576-XII «Про господарські товариства», п. 12 частини 2 ст. 33 Закону України від 17 вересня 2008 року N 514-VI «Про акціонерні товариства»).
Порядок розподілу прибутку господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначено Законом України від 21 вересня 2006 року N 185-V «Про управління об’єктами державної власності», зі змінами та доповненнями (далі - Закон N 185).
Абзацом першим частини 5 ст. 11 Закону 185-V визначено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов’язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзаців 4 - 7 частини 5 статті 11 Закону 185-V господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов’язані до 1 травня року, що настає за звітним, прийняти рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів та у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, сплатити до Державного бюджету України дивіденди, нараховані пропорційно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах.
Водночас абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону 185-V передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету частину чистого прибутку у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 %, до 1 липня року, що настає за звітним. На суму таких коштів органами доходів і зборів нараховується пеня у порядку, визначеному абзацом шостим цієї частини, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2015 року N 241 (далі - постанова КМУ N 241) затверджено базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році (далі - базовий норматив) господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 %, у тому числі дочірніх підприємств, у розмірі 50 % (абзац 1 п. 1 постанови КМУ N 241).
Для суб’єктів господарювання електроенергетичної галузі, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів, та публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» затвердити базовий норматив у розмірі 30 % (абзац 2 п. 1 постанови КМУ N 241).
З огляду на викладене, враховуючи положення частини п’ятої статті 11 Закону 185-V, у разі якщо за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році та попередніх роках господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, наступним за звітним, не приймалося рішення про відрахування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, то такі товариства зобов’язані сплатити до державного бюджету платіж у розумінні абзацу восьмого частини п’ятої статті 11 Закону N 185, а саме частину чистого прибутку. При цьому на суму несвоєчасно сплачених коштів передбачено нарахування органами державної фіскальної служби пені у порядку, визначеному абзацом шостим частини п’ятої статті 11 Закону N 185.
У разі встановлення фактів, визначених абзацом 8 частини 5 статті 11 Закону 185-V, територіальні органи ДФС зобов’язані здійснити заходи стосовно забезпечення сплати господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, частини чистого прибутку відповідно до положень частини п’ятої статті 11 Закону 185-V.
При цьому зазначаємо, що контроль за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету частини чистого прибутку закріплено за органами державної фіскальної служби постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 N 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету», зі змінами.
Господарські товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, здійснюють перерахування відрахувань частини чистого прибутку до Державного бюджету України за КБК 21010100.
Крім того, зазначаємо, при виплаті дивідендів або частини чистого прибутку такі товариства відповідно до пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу зобов’язані нарахувати та сплатити до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток, нарахований на суму дивідендів (частини чистого прибутку), що фактично виплачуються, в розмірі ставки, встановленої п. 136.1 ст. 136 цього Кодексу.
Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів встановлено п. 57.11 ст. 57 Кодексу.
Згідно з цим пунктом Кодексу емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток (пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу).
Обов’язок з нарахування та сплати авансового внеску з податку за визначеною п. 136.1 ст. 136 Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи користується такий емітент пільгами із сплати податку, передбаченими цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 136.1 статті 136 цього Кодексу.
Авансовий внесок, передбачений пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу, не справляється лише у разі виплати дивідендів суб’єктам, визначеним пп. 57.11.3 п. 57.11 ст. 57 Кодексу.
При цьому якщо платіж особою називається дивідендом, такий платіж оподатковується під час виплати згідно з нормами, визначеними згідно з положеннями цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку.
Також зазначаємо, що оскільки спрямування частини чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України за своїм економічним змістом відповідає визначеному пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу поняттю дивідендів, то при спрямуванні до Державного бюджету України частини чистого прибутку (доходу) господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, нараховують на таку частину та вносять до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток у порядку, визначеному п. 57.11 ст. 57 Кодексу.

ЗАСТОСУВАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА
Згідно з п. 95 розділу VIII Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон про ЄСВ) по 31.12.2015р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої ст. 8 цього Закону для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилася на 20 і більше відсотків порівняно з середньо-місячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014р. у розрахунку на одну застраховану особу;
після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці становитиме не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014р.;
кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховано виплати, не перевищує 200 % середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014р.
Водночас відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону про ЄСВ у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Також відповідно до частини шостої цієї статті у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (грошове забезпечення, дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Таким чином, за умови, що у разі якщо хоча б щодо однієї застрахованої особи здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (винятком є лікарняні, відпускні та допомога по вагітності та пологах), понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.

РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ ПРАЦІВНИКА-ІНВАЛІДА, ЯКИЙ ПРАЦЮЄ У ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ — ПІДПРИЄМЦЯ, ЗА УМОВИ ОТРИМАННЯ НИМ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ У РОЗМІРІ, МЕНШОМУ ЗА МІНІМАЛЬНИЙ
Частиною п’ятою ст. 8 Закону про ЄСВ платники єдиного внеску — роботодавці нараховують єдиний внесок на суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.95р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон про оплату праці), залежно від визначеного класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено платника єдиного внеску, з урахуванням видів його економічної діяльності (від 36,76 до 49,7 %).
Якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується роботодавцями як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені ст. 8 Закону про ЄСВ, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частиною 13 ст. 8 Закону про ЄСВ ставку єдиного внеску у розмірі 8,41 % визначеної бази нарахування для працюючих інвалідів встановлено лише для підприємств, установ і організацій, в яких працюють інваліди.
Зазначена пільга не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які використовують працю найманих працівників-інвалідів. Тобто фізичні особи — підприємці нараховують єдиний внесок на заробітну плату працівника-інваліда у розмірі, встановленому залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого його віднесено (від 36,76 до 49,7 %).
Для платників, зазначених, зокрема, у п. 2 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, єдиний внесок встановлюється у розмірі 3,6 % визначеної п. 1 частини першої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Таким чином, для найманого працівника-інваліда, який працює у фізичної особи — підприємця, де загальна сума нарахованого доходу за місяць не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника (від 36,76 до 49,7 %). При цьому утримання єдиного внеску із заробітної плати (доходу) найманого працівника здійснюється із фактично нарахованої заробітної плати (доходу) у розмірі 3,6 %.

ВАРТІСТЬ ПУТІВКИ Є БАЗОЮ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску встановлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. № 5.
Підпунктом 2.3.4 п. 2.3 цієї Інструкції визначено, що вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства, входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Отже, вартість путівки, що надається підприємством працівнику, є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

ЧИ МАЮТЬ ПРАВО РОБОТОДАВЦІ ЗДІЙСНИТИ ПЕРЕРАХУНОК ЄДИНОГО ВНЕСКУ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ ЗВІТНИЙ ПЕРІОД З МЕТОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА
Відповідно до частини другої ст. 9 Закону про ЄСВ обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
При цьому якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому було здійснено нарахування (пп. 3 п. 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015р. № 449 (далі — Інструкція № 449).
Отже, оскільки обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, законодавством не передбачено перерахунок єдиного внеску за минулий період з метою застосування понижуючого коефіцієнта.

У ЯКОМУ МІСЯЦІ З МЕТОЮ ЗАСТОСУВАННЯ ПОНИЖУЮЧОГО КОЕФІЦІЄНТА ДО БАЗИ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ ВКЛЮЧАЄТЬСЯ СУМА ДОХОДУ, НАРАХОВАНА У ЗВІТНОМУ МІСЯЦІ ЗА МИНУЛІ (ЛІКАРНЯНІ, ТИМЧАСОВА НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ТА ПЕРЕБУВАННЯ У ВІДПУСТЦІ У ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ ТА ПОЛОГАМИ) ТА МАЙБУТНІ (ВІДПУСКНІ, ДОПОМОГА ПО ВАГІТНОСТІ ТА ПОЛОГАХ) ПЕРІОДИ
З метою дотримання умов, що надають право роботодавцям на застосування понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного внеску та при його розрахунку, страхувальники використовують інформацію, зазначену ними у звітності, яка подається згідно з вимогами Закону про ЄСВ.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 14.04.2015р. № 435 (далі — Порядок № 435), звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску формується на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону про ЄСВ нараховується єдиний внесок.
Так, у табл. 6 додатка 4 до Порядку № 435 персоніфіковано по кожному працівнику відображається сума нарахованої заробітної плати, винагороди за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги по вагітності та пологах.
Нарахування відображаються за календарний місяць (з першого до останнього числа місяця).
На одну застраховану особу допускається декілька записів у табл. 6 додатка 4 до Порядку № 435, якщо, зокрема, протягом одного звітного періоду застрахованій особі нарахування здійснюються за поточні та майбутні (відпускні, допомога по вагітності та пологах), за минулі періоди (лікарняні, тимчасова непрацездатність та перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами).
Таким чином, з метою застосування понижуючого коефіцієнта до бази нарахування єдиного внеску включаються доходи, нараховані працівникам за декілька місяців (зокрема, відпустка, лікарняний, допомога по вагітності та пологах), у звітному місяці, в якому їх було нараховано.

ЗАСТОСУВАННЯ МАКСИМАЛЬНОЇ ВЕЛИЧИНИ БАЗИ НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ
Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ.
Згідно з пп. 2 п. 3 розділу IV Інструкції № 449 при визначенні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску виплати враховуються в такій послідовності:
сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці;
сума винагороди за цивільно-правовими договорами;
сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, сума допомоги по вагітності та пологах.
При цьому розмір єдиного внеску застосовується окремо для кожного виду виплат відповідної категорії платників.
Застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.
Таким чином, єдиний внесок за базовий період (календарний місяць) нараховується насамперед на суму заробітної плати найманого працівника, а потім на різницю в межах граничної величини застосовується розмір єдиного внес-ку на суму допомоги по вагітності та пологах. Якщо сума нарахованої заробітної плати за базовий звітний місяць перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, то єдиний внесок нараховується на суму заробітної плати в межах граничної величини бази нарахування єдиного внеску, а на суму допомоги по вагітності та пологах у такому випадку єдиний внесок не нараховується.
Застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожний місяць.

СПЛАТА РЕНТНОЇ ПЛАТИ У РАЗІ ОРЕНДИ ПРИМІЩЕННЯ ДЛЯ ЗДІЙСНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Пунктом 255.1 ст. 255 Податкового кодексу платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентної плати) визначено водокористувачів — суб’єктів господарювання, які здійснюють використання води, вилученої з водних об’єктів безпосередньо (або отримують воду від інших водокористувачів).
Не належать до платників рентної плати водокористувачі, зокрема юридичні особи, фізичні особи — підприємці, платники єдиного податку, що використовують воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а саме: в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані (п. 255.2 ст. 255 Податкового кодексу).
Водокористувач зобов’язаний здійснювати спеціальне водокористування згідно зі ст. 44 Водного кодексу України лише за наявності дозволу (первинні водокористувачі) або на підставі умов, визначених господарськими відносинами між первинним і вторинним водокористувачами, зокрема, на підставі договору на поставку води (вторинні водокористувачі).
Відповідно до пп. 255.11.2 п. 255.11 ст. 255 Податкового кодексу за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, рентна плата обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.
Таким чином, суб’єкт господарювання при використанні води в орендованому приміщенні (у тому числі квартирі), що належить фізичній особі, для здійснення господарської діяльності (у тому числі надання перукарських послуг тощо) є платником рентної плати за умови укладання договору на поставку води з водокористувачем — постачальником води.
Якщо договір на поставку води укладено не було, то рентна плата обчислюється і сплачується безпосередньо водокористувачем — постачальником води за обсяги води, фактично використані суб’єктом господарювання — орендарем.