25 листопада у Боярській міській бібліотеці для дітей за участі учнів Боярської ЗОШ № 3 відбувся захід до 150-річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького. Організували виховний захід настоятель парафії Святого Федора Тирона УГКЦ отець Павло Локоть, який подарував бібліотеці добірку книжок про Шептицького. Відвідала зустріч і заступник міського голови Тетяна Кочкова.
До уваги присутніх було презентовано фотодокументальну виставку «Андрей Шептицький: великий незнаний». На 18 стендах виставки представлені унікальні документи і світлини, які розкривають життєвий шлях митрополита.
Окрім того учасники переглянули відеофільм про життєвий та духовний шлях видатного українського церковного та суспільного діяча Андрея Шептицького.
29 липня 2015 року виповнилося 150 років від дня його народження.

Біографічна довідка: Роман Марія Александр Шептицький (таке ім’я він отримав при хрещенні) походив зі стародавнього русинського роду. Першу освіту здобув удома, у с. Прилбичі (тепер – Яворівський район Львівської області). Потім навчався в гімназії у Кракові, в університеті у Вроцлаві, в колегії єзуїтів у Хирові. У 1888 р. Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де склав чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей. Одночасно він продовжував навчання у Краківському університеті. В 1892 р. єпископ Юліан Пелеш висвячує його на священика. 2 лютого 1899 р. імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславського єпископа, а вже 17 грудня 1900 р. був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя.
Перш за все він здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвічених священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову.
Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові восьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. З його ініціативи у 1905 році був створений Львівський національний музей та 1914 року – український університет у Львові.
Росія та Польща виступили категорично проти його заснування. Шептицький «розумів добре вагу українського університету не тільки для розвою української науки, але в тодішніх політичних і міжнародних умовинах уважав його й за найпевнішу легітимацію перед світом самостійності українського народу».
З того часу, коли Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. Як митрополит Шептицький двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр.) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею.
«Митрополит Андрей бажав зблизити до католицької Церкви не тільки православних українців, але й увесь Схід. При цьому католицтво він розумів у широкому екуменічному сенсі. Шептицький «уявляв собі унію у виді українського патріархату в Києві, що, визнавши примат папи, був би зовсім самостійним і юрисдикційно і організаційно».
Все це стало приводом для арешту митрополита під час окупації Львова російським військом у 1914 році.
Митрополит перебував на засланні у Росії до 1917 року, але й там він не припиняв своєї екуменічної діяльності. 29-31 травня 1917 року він зібрав собор Російської греко-католицької церкви, екзархом якої призначив Леоніда Федорова.
Андрей Шептицький вів також активну політичну діяльність, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Найбільшим його політичним досягненням стала у 1914 році домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.
У період між двома світовими війнами Андрей Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив він і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933 році, як і багато інших представників церкви, засудив голодомор в Україні. Під час другої світової війни благословив створення нової Української держави, захищав євреїв від винищення їх фашистами і взагалі засуджував німецьку політику на Сході.
До кінця свого життя (помер 1 листопада 1944 року) митрополит лишався вірним сином українського народу, незважаючи на мінливі і дуже складні політичні події. Він завжди дотримувався принципів гуманізму.





ВЕЛИКИЙ НЕЗНАНИЙ АНДРЕЙ ШЕПТИЦЬКИЙ