12 жовтня у Боярському краєзнавчому музеї закінчується виставка картин боярського художника Володимира Петровича Ігумнова. Тож у вас є останній шанс (в усякому разі, в цьому році) побачити ці незвичайні і надзвичайні роботи, які радували боярчан і гостей міста впродовж місяця в експозиції нашого музею…
А в чому ж їх незвичайність? Мабуть, у надзвичайно спокійній і при цьому - дуже живій манері, в якій виконана кожна робота. Лише один приклад: на картині - зимовий пейзаж, а сніг - як живий: іскриться, переливається, виграє! І немов не перед картиною стоїш, а біля вікна, розкритого просто в зиму…

Хто ж він, цей художник-чарівник, майсер пейзажного живопису, який не пейзажі, а саме життя зумів перенести на свої полотна?
Народився Володимир Петрович у 1936 році в Монголії, в сім'ї емігрантів. Батьки - Петро Григорович та Марія Андріївна - опинилися в Монголії в зв'язку з тим, що дід художника - Григорій Ігумнов - був отаманом забайкальських козаків, в зв'язку з чим і був репресований в сталінські часи, а його діти, також козаки, від політичних переслідувань змушені були виїхати в Монголію разом з іншими козаками. Батько працював теслярем, мати була домогосподаркою. В родині було семеро дітей.
В 17 років, після закінчення школи, Володимир Петрович переїхав в Росію до старшого брата та оселився в Красноярську. Після армії вступив до політехнічного інституту на автомобільно-дорожний факультет. Саме тут познайомився зі своєю майбутньою дружиною, родина якої була евакуйована до Красноярська з Києва у 1941 році…
З 1964 року Володимир Петрович працював на заводі інженером-конструктором. А в 1969-му зі своєю сім'єю переїхав до України, у м. Фастів Київської області. З 1981 року мешкає в Боярці.
За час трудової діяльності працював на заводі ім. Артема: інженером-конструктором, начальником конструкторського відділу, начальником технічного відділу...
А у вільний час не переставав малювати! Малюванням захоплювався з дитинства.
- А от на республіканську виставку, яка проходила в Києві в 1989 році, я потрапив виключно завдяки… курйозу!
- Як то так? - дивуюся.
- Одного разу я запросив на свою виставку мистецтвознавця, - розповідає Володимир Петрович. - Прийшла пані Черногородова, подивилася… Сподобалося все! Тому й запросила мене взяти участь в республіканській виставці аматорів. Я, звісно, погодився. Відібрали три роботи… і просто замучили дзвінками: "Ви - професіонал, а виставка - для аматорів!" Ледве довів їм, що я - аматор живопису. А прийшовши на виставку, своїх робіт… не знайшов! Поки не показали, де вони висять - не бачив. Чому? Тому що вони - спокійні, ненав'язливі…

Після цього роботи Володимира Петровича поїхали на аналогічну виставку до Москви.
Що ж до виставки у Боярському краєзнавчому, то на ній представлені роботи різних років. І мабуть, саме в цьому - найбільша цінність експозиції. Адже ця виставка - своєрідний творчий звіт майстра. Який має пробудити творчий вогник і в наших душах. Адже залишити байдужим ці роботи не можуть нікого. Відвідайте виставку - і ви особисто переконаєтесь в цьому.