Однією з давніх добрих традицій боярських волейболістів стало проведення турнірів пам'яті. Зокрема, 30 вересня в приміщенні Боярської ДЮСШ відбувся турнір пам'яті Павла Леонідовича Андріяко, який трагічно загинув два роки тому в автомобільній катастрофі…
Традиційно подібні турніри організовують друзі, які продовжують справу свого товариша. І цей турнір не став винятком. Адже його організаторами стали ті шість команд, які й взяли участь у турнірі. Це - 4 боярські команди ("Фаворит", "Промел", "Ветерани" та команда ДЮСШ), а також команда з Глевахи та гість турніру - команда з Прилук. А якщо поіменно, то до оргкомітету турніру увійшли Ігор Давидов з Глевахи та боярчани Олександр Красножон, Лев Торосян і Павло Барков.

Що ж, крім волейболу, об'єднує цих різних за віком та місцем проживання людей? Розповідає один із організаторів турніру Павло Барков:
- Павло Леонідович був великим прихильником волейболу і просто хорошою людиною. Родом із Бахмача Чернігівської області. Саме там він вперше вийшов на волейбольний майданчик, саме з рідного міста почалося його захоплення цим видом спорту. Потім - навчання в Київському сільськогосподарському університеті й зростання як волейболіста. За свою волейбольну кар'єру Павло Андріяко грав за різні команди, в тому числі - за три боярських та команду Глевахи. Тому й не дивно, що мав багато друзів. Представники молодшого покоління волейболістів знають його як друга своїх батьків та старших товаришів, а також як тренера. Тому на нашу пропозицію щодо організації цього турніру відгукнулися всі без винятку.
- В чому особливість цього турніру?
- Надзвичайно душевна атмосфера, сильна й цікава, але дуже коректна гра. А ще - пунктуальність: чи не вперше ми почали грати точно о 10.00. Адже запізнення на початок означало б неповагу до пам'яті Павла Андріяко, а цього жоден із учасників навіть припустити не міг.
- Звісно, й шановні гості були?
- Ви дуже точно сказали, - жвавішає мій співрозмовник. - Дійсно, на нашому турнірі були присутні саме наші дорогі гості. Це - дружина Павла Леонідовича Інна Андріяко та двоє його синів - Стас та Іван. А ще - його рідна сестра Наташа з родиною…
Як і в кожному змаганні, були на цьому турнірі переможці. І місце в нелегкій боротьбі виборов боярський "Промел", ІІ - команда м. Прилуки, ІІІ - боярський "Фаворит". Кожна з трьох команд-фіналістів отримала по кубку, а кожний учасник змагань - грамоти та медалі. Також пам'ятні призи отримали рідні Павла Леонідовича Андріяко.
- Чи були якісь несподіванки? - запитую наостанок.
- Та начебто ні… - розмірковує вголос мій співрозмовник. - Адже ми дуже добре знаємо один одного, постійно зустрічаємося на майданчику, відтак добре знайомі з манерою гри кожної команди й знаємо, хто чого вартий… Хоча… Вперше в Боярці команда Прилук побувала саме на нашому турнірі. Всі очікували від наших гостей сильної цікавої гри, і вони повністю виправдали наші сподівання.
А по хвилі додає:
- Особливо мені хотілося б відзначити медпрацівника травматологічного відділення Боярської ЦРЛ Ірину Олексійовець, яка здійснювала медичне забезпечення турніру й оперативно реагувала на всі ті суто медичні нюанси (типу розтягнень зв'язок та забиття під час падіння), які траплялися.
…Так в чому ж важливість подібних спортивних заходів? Вона очевидна: пам'ятати про своїх товаришів і продовжувати справу їхнього життя - то, мабуть, дійсно справа честі справжніх чоловіків. Погоджуєтеся?