Інтернет-спілкування в соціальних мережах давно стало невід’ємною частиною сучасного життя. І якщо підлітки більше спілкуються ВКонтакті, а люди похилого віку іноді надають перевагу «Однокласникам», то зрілі серйозні Інтернет-користувачі все більше схиляються до соцмережі Facebook (Фейсбук), яка вже об’єднує більш ніж 2 мільйони українців.
Українські політики часто-густо спочатку розміщують новину у ФБ, і лише потім вона потрапляє в стрічку новин інформаційних агенцій, на телебачення чи шпальти газет. Не стало винятком і наше місто: в ФБ дописує мер, його заступники, представники деяких служб, і це, як ми сподіваємося, лише початок системного спілкування нашої влади з боярчанами.
Одна з найцікавіших можливостей, яку надають соцмережі, - це створення спільнот певної тематики. В Фейсбуку можна знайти десятки боярських груп, але найпопулярнішим майданчиком для спілкування залишається «Боярське земляцтво». Зараз ця спільнота налічує десь 2,5 тисячі користувачів, а це, приміром, майже 20 % від соціально активних боярчан, що взяли участь у місцевих виборах. Але найбільш втішає динаміка – щодня надходять все нові запити на приєднання до Земляцтва. Ми вирішили розпитати про групу її адміністратора Марію Кириленко та головного модератора Ігоря Коцара.
- Коли і з якою метою було створене «Боярське земляцтво»?
- М. Ів.: Коли я створювала цю спільноту, мені хотілося об’єднати боярчан, що розкидані по світу, надати їм можливість не втрачати зв'язок з рідним містом та долучатися до реалізації цікавих соціальних проектів. Але в результаті група поєднала в собі різні функції – і новинного ресурсу, і своєрідної «дошки об’яв», і майданчика для обговорення проблем міста, і своєрідного інструменту взаємодопомоги… Коли спільнота почала стрімко розвиватися і набувати ознак громадського інформаційного ресурсу, я зрозуміла, що мені потрібна допомога більш досвідчених Інтернет-користувачів з досвідом модерування форумів та груп у соціальних мережах. На цьому етапі до складу адміністрації увійшов Арсеній Гужва (сьогодні він виконує експертні обов’язки) та В’ячеслав Сенчук, чия роль була неоціненна на етапі становлення групи (минулого року він вийшов із складу адміністрації через активну політичну діяльність). Згодом до нас приєднався досвідчений форумчанин Ігор Коцар, який і став головним модератором спільноти «Боярське земляцтво».
- Ігоре, а яка ваша історія приєднання до «Боярського земляцтва»?
- Ігор: До подій кінця 2013 - початку 2014 року, я практично не користувався соціальними мережами. Революція Гідності привернула мою увагу до Facebook. Якось під час перегляду стрічки новин я натрапив на Земляцтво. Оскільки за попередні 8 років проживання у Боярці я так і не зустрів подібного «живого» форуму, ця група стала для мене приємним відкриттям. Мій багаторічний досвід ведення форумів вкупі з бажанням висловлювати власне бачення місцевих подій призвели до того, що я став активним дописувачем, а згодом і головним модератором.
- Яким чином ви пов’язані з місцевою владою, певними політичними силами…
- М. Ів.: Що стосується адміністрування групи, то наша команда абсолютно незалежна. Але ми водночас і рядові користувачі, тож ніхто не може позбавити нас права мати свої уподобання та симпатії. Так само, як і вести іншу громадську діяльність. Моя особиста позиція – це принципове дистанціювання від політичних партій, але разом із тим – системна співпраця як з окремими політиками, так і з владною командою в гуманітарній сфері: конкурси соціальних проектів, Молодіжний фестиваль ім. І. Коваленка, декомунізація…
- Ігор: Підтверджую: як модератор групи – жодним чином. Але як активний член боярської громади допомагаю місцевій владі у вирішенні низки питань, зокрема пов’язаних з IT-сферою. До політичних сил також не маю жодного стосунку: ще не з’явилась та політична сила, якій я би повністю довіряв.
- Адміністрування групи відбирає у вас багато часу і, як ми підозрюємо, нервів. Навіщо це вам? І що це – робота чи скоріше хобі?
- М. Ів.: Для мене це, на жаль, скоріше робота, і від того, що цей обов’язок я поклала на себе сама, легше не стає.
- Ігор: Це просто принцип життя: бути у вирі подій – вулиці, кварталу, міста, держави… Потрібно усвідомлювати, що ніщо не має відбуватись без твоєї участі.
- А які позитивні враження допомагають вам не полишити цю складну і часом невдячну роботу?
- М. Ів.: Мене тішать все більш часті випадки об’єднання боярчан навколо добрих справ, корисних для міста та його жителів, а ще – щасливі випадки, коли завдяки групі люди знаходять житло, роботу, нових друзів, однодумців, цікаві захоплення, загублених тварин, нових хвостатих улюбленців… Мені приємно усвідомлювати, що все більше людей зазирають у групу просто щоб дізнатися про місцеві новини.
- Ігор: До сказаного Марією Іванівною додам – радісно бачити, як формується справжня громада міста, як містяни втягуються у вир життя, як поволі переконуються, що влада починає до них дослухатися. Попереду титанічна робота по подоланню прірви, що роками поглиблювалася між владою і громадою. Не важливо, що ти висловлюєш – критику це чи подяку. Головне – не будь байдужим! Не лише говори, але й роби. Якщо щось не до вподоби, – дій. Якщо щось подобається – допомагай робити! А «Боярське земляцтво» тобі в цьому допоможе…
- Чи пов’язана група «Боярське земляцтво» з громадською організацією «Контактер»?
- М.Ів.: Певний зв'язок є, оскільки всі члени Адміністрації групи «Боярське земляцтво» одночасно є також «контактерами» – Ігор Коцар, Арсеній Гужва і я. Наша діяльність в «Боярському земляцтві» цілком відповідає завданням цієї організації в частині використання новітніх Інтернет-технологій для розвитку громади та суспільного прогресу. Але докладніше про це розповість Ігор Коцар, який є головою ГО «Контактер».
- Ігор: Громадська організація «Контактер» об’єднує людей, завданням яких є імплементація в життя громади прогресивного досвіду європейських країн, що виводить комунікацію громадян з владою на якісно новий рівень. З цією метою ми просуваємо принципи електронної демократії та заміну застарілих комунікативних технологій на сучасні, що в перспективі скоротить бюджетні витрати та якісно покращить життя міста.
- Чи бувають у вас конфлікти в колі адміністрації?
- М.Ів.: Я б це назвала дискусіями. Іде постійне узгодження позицій і підходів. Є певні розходження, але вони не є фатальними.
- Ігор: Повністю згоден із Марією Іванівною, і немає нічого дивного в тому, що деякі питання потребують компромісу з обох сторін. Саме цієї здатності, на жаль, не вистачає багатьом членам групи.
- Які недоліки має спілкування в групі якоїсь соціальної мережі?
- М. Ів.: Найбільший недолік – це те, що новини і обговорення швидко відходять у давнину.
- Ігор: Так, це незручно, коли відсутнє збереження історії спілкування, відповідей на питання, обговорення важливих для міста тем. Неодноразово виникала ситуація, за якої питання, що були всебічно обговорені та висвітлені, з’являються знову. Але, з іншого боку, у житті відбуваються зміни, тож багато інформації час від часу дійсно потребує оновлення...
- Ми чули, що не всі користувачі задоволені досить суворими правилами спілкування у групі.
- М. Ів.: Не можу сказати, що правила суворі. Спокійні і виважені користувачі, що не схильні до різких висловлювань та вживання нецензурної лексики, часом і не підозрюють, що їх спілкування в групі щось обмежує. Декілька років вдавалося взагалі обходитися без чіткої регламентації спілкування, але збільшення кількості учасників групи та передвиборчі баталії спонукали адміністрацію БЗ до розробки чітких правил.
На жаль, протести проти правил – це часто недостатнє розуміння того, як функціонують соціальні мережі.
- Можливо, потрібно вести певну просвітницьку роботу щодо функціонування груп у соцмережах?
- М. Ів.: Скористаюся нагодою. Доведеться вдатися до порівняння. У кожного на Фейсбуку є своя сторінка – це його дім, і він має право там хазяйнувати, дотримуватися чи не дотримуватися загальноприйнятих в соцмережах правил, підбирати друзів, писати все, що йому заманеться. Зазвичай користувачі ФБ розвивають свої власні сторінки для того, щоб ділитися своїми поглядами, захопленнями, уподобаннями, особистими фотографіями. А ще – робити більш успішним свій бізнес, просувати свою громадську чи волонтерську діяльність.
А ось група в соцмережі більше схожа на клуб за інтересами. Уявіть собі ситуацію – хтось побудував та облаштував приміщення, придумав, хто і з якого приводу в ньому буде збиратися, довго запрошував друзів, кожного дня прибирав і провітрював, з часом підібрав декілька помічників, з якими розробив чіткі правила поводження. Пройшло декілька років щоденної (!) роботи, і ось дехто з гостей почав вимагати, щоб всі почали спілкуватися на інші теми, щоб кожен робив усе, що йому заманеться, а клуб місцевих новин перетворився на бійцівський клуб без правил. Ба, більше – дехто почав матюкатися, принижувати і ображати інших членів клубу і самих хазяїв. А ще дехто вважає, що саме те, чим вони займаються у житті, найважливіше, а ті, хто створив цей скромний прихисток, мають віддати своє приміщення саме для їхньої діяльності.
Фактично ми переживаємо рейдерські атаки, за яких ідуть вимоги прибрати і модераторів, і навіть власника групи. І що далі? Хто хазяйнуватиме в Земляцтві? Вкрай рідко захоплений ресурс – і матеріальний, і віртуальний – і наділі залишається настільки ж успішним. Захоплюють зазвичай з метою знищення: не виключено, що комусь не подобається існування розвиненої спільноти, яка може відіграти певну роль при чергових виборах. Дивними є «наїзди» – це ж ваша група, і ви в ній, що хочете, те й робите. Так, ми її побудували, і вона наша, тому ми слідкуємо за дотриманням загальних правил ФБ, зокрема за чітким обмеженням тематики, що притаманне будь-якій групі. Саме так заведено в соцмережах, і ми дотримуємось правил Фейсбуку як законослухняні користувачі.
– Ігор: Так, є загальні правила користування соціальною мережею (які зазвичай ніхто не читає при реєстрації) із загальноприйнятими принципами неприпустимого в ній.
Ці правила створені для того, щоб убезпечити власників мережі від будь-яких судових претензій з боку користувачів та державних органів реєстрації власників. Але оскільки відслідковувати всі порушення у мільярдів користувачів неможливо, власники особистих сторінок звикли до певної безкарності за особисті образи і нецензурну лексику, називаючи це «свободою слова».
А ось група вже має чітко визначеного власника (адміністратора), і відповідальність за дотриманням правил соціальної мережі у групі покладається на нього персонально. Акцентую вашу увагу – сама соціальна мережа наділяє власника групи певними важелями управління групою, і це зроблено не просто так. За великим рахунком, група у Facebook за своєю суттю майже нічим на відрізняється від форуму – відмінність тільки у зовнішньому вигляді, зручності у користуванні для дописувачів та оперативності спілкування. Всі форуми мають, окрім загальноприйнятих правил, додаткові, тобто визначені їх власниками. Ці правила майже скрізь однакові і є набагато більш чіткими та містять нюанси з огляду на тематику форуму та життєві погляди адміністратора. Саме тому виникла необхідність в розробці власних правил групи, які нічим не відрізняються від правил будь-якого форуму з огляду на його тематику.
У Земляцтві із запровадженням правил певний дискомфорт виник лише у тих користувачів, які звикли у будь-якій формі висловлювати все, що їм заманеться, використовувати соціальну мережу для просування своїх політичних, комерційних та інших цілей. Коли вони зрозуміли, що в групі є власник, тобто людина чи група людей (адміністратор та модератори), які можуть контролювати їх поведінку та обмежувати їх у висловлюваннях, почались необґрунтовані звинувачення в обмеженні свободи слова та суб’єктивному підході до змісту висловлювань. Але ще раз повторюсь – не треба підміняти свободу слова безвідповідальністю та безкарністю.
– Але ж є також і тематичні обмеження…
– Ігор: Щодо обмежень на деякі теми для публікацій, тут взагалі все просто – аналогічно тому, як існують тематичні форуми, так само і група має чітко визначену тематику: якщо користувач приєднується до групи, він очікує на наявність саме того змісту, що задекларований власником групи. Самий простий приклад для розуміння – на форумі з ІТ технологій не обговорюють виховання дитини і навпаки. Публікації не за темою просто викликають у користувачів роздратування і відбивають бажання брати участь у житті групи в подальшому. А в перспективі настільки розмивають призначення спільноти, що з часом вона вже нічим не відрізняються від стрічки новин на особистих сторінках. У результаті – група відмирає. Прикладів цьому більш ніж достатньо – чи не щодня з’являються все нові спільноти, але відсутність грамотної і достатньо жорсткої модерації прирікають їх на формальне існування.
– А що за інтригуючий День свободи ви вирішили запровадити в групі?
– М. Ів.: Так, перший День свободи в БЗ вже відбувся і досить успішно. Це був свого роду експеримент. Оскільки ми обмежили відверту комерційну і політичну рекламу (прихована має місце, і ми її не особливо відстежуємо), то вирішили подарувати нашим підприємцям можливість рекламувати свої фірми, товари, послуги кожного останнього дня місяця – без будь-яких обмежень. Вже першого разу настільки було цікаво ознайомитись із пропозиціями боярських підприємців і надавачів послуг, що ми подовжили «рекламну паузу» ще на один день. В цей період можна було також розміщувати політичну рекламу, матеріали, що не стосуються Боярки, обговорювати Правила групи. Ми ще продовжуємо думати над форматом.
– Ігор: Це також своєрідний спосіб отримання інформації для подальшого розвитку групи та своєрідна віддушина для тих, чиї теми підпадають під обмеження правил групи.
– Які ваші найбільші розчарування, пов’язані з групою?
– М. Ів.: Агресивна поведінка деяких членів групи, небажання дотримуватися правил, хвороблива зосередженість на особистостях адміністратора та головного модератора. А ще – недостатня обізнаність представників політичних сил щодо правил розкрутки через соцмережі. Дехто з них обирає лише один інструмент – скандальні помітні публікації, що збурюють громаду. Але ж є також інші, більш ефективні способи.
– Ігор: Те, що користувачі не розділяють роботу та особисте. Тобто моя діяльність як модератора і діяльність Марії Іванівни як адміністратора накладає свій відбиток на особисті стосунки в реалі з тими, кого ми знали ще до здійснення адміністраторської роботи. Але це розчарування не у групі та роботі, це – розчарування у людях. Не можна ототожнювати дії модератора чи адміністратора, які є для нього роботою, з особистими стосунками. Але, на жаль, маємо те, що маємо.
– А які ваші плани та мрії, пов’язані з групою?
– М. Ів. У принципі все, що я зараз роблю, планую в перспективі передати «в хороші руки» (що поробиш – вік). Тому для початку мені хотілося б, щоб збільшилось коло модераторів спільноти. А ще є мрія, що поступово в групі встановиться щось на кшталт самоуправління, коли самі члени групи будуть відстежувати порушення правил та вести просвітницьку роботу серед нових користувачів і лише в серйозних випадках звертатися до модераторів. І – головне на сьогодні: група вже досить велика, тому вже настав час використовувати її для того, заради чого вона і створювалася – для виявлення і реалізації місцевих громадських ініціатив. Вже найближчим часом ми хочемо започаткувати цікаві громадські обговорення важливих питань, що стосується життя міста.
– Ігор: Також ми плануємо надати групі ознак серйозного інформаційного ресурсу: розробити логотип і слоган, дизайн у визначених кольорах – тобто працювати над впізнаваністю групи.
– М. Ів. А з найближчих планів – це періодичний огляд оновлень групи і дайджест найбільш гарячих тем і найцікавіших коментарів у газеті та на сайті «Боярка-інформ».
– Дякуємо за таке вичерпне і цікаве інтерв’ю!
Наша довідка:
Спільнота «Боярське земляцтво» (Facebook) об'єднує всіх, хто пов'язаний із Бояркою (Будаївкою) Київської області походженням, родинними зв'язками, проживанням, навчанням, роботою, громадською діяльністю, спонсорською допомогою. Адміністратор групи - Марія Кириленко (Mariya Kyrylenko). Модератори - Ігор Коцар (Igor Kotsar) та Арсеній Гужва (Arseny Guzhva).