6 листопада 1943 року Боярку було звільнено від німецьких окупантів.
Третього листопада 1943 року о 8 годині ранку війська 60-ої армії під командуванням генерала Черняховського і 38-ої армії генерала Москаленка почали артилерійську підготовку, а о 8 годині 40 хвилин вперед пішли піхота і танки. Спочатку 38-а армія на ділянці 50-го і 51-го стрілецьких корпусів прорвала першу смугу оборони противника на фронті у 10 км, а в глибину на 7 км, зумівши зав’язати бої за Пуща-Водицею. Але в цілому завдання дня не було виконано. Прорив другої лінії оборони німців не здійснили, і це створювало загрозу затягування операції. Наявність же в найближчому резерві у противника 7-ої і 8-ої танкових дивізій і 20-ої моторизованій дивізії, що розташовувалася в Боярці, могло затягнути бої на невизначений період з непередбачуваним результатом.

Наші частини 4 листопада були зупинені сильним артилерійським мінометним вогнем і масованим нальотом авіації. Ось в таких умовах і народилася ідея провести силами 7-го гвардійського танкового корпусу нічну, так звану «психічну», танкову атаку на Святошино — з увімкненими фарами під завивання сирен.
До наказу про введення в бій частини корпусу знаходилися на вихідних позиціях, тому атака почалася з місця. Бойовий порядок першого ешелону — 23 гвардійська мотострілецька бригада і 56 гвардійська танкова бригада. На всіх танках був десант автоматників, а на головних танках — сапери і сигнальники. При проходженні бойових порядків частин, що оборонялись, був застосований бойовий порядок «кутом вперед».
Другий ешелон рухався за першим на відстані 1–1,5 км.
О 19-30 4 листопада перший ешелон стрімкою атакою зламав опір супротивника біля Пущі-Водиці, знищуючи живу силу і техніку, наступав у напрямі Берківців, Біличів, Святошина, маючи бойовий порядок «в лінію», виславши вперед посилену розвідку. О 23-00 зайняли Святошино.
О 22-00 противник схаменувся, танками і піхотою з району Пріорки контратакував в напрямі Пущі-Водиці. В результаті утворився пролом і 23 гвардійська мотострілецька бригада і 56 гвардійська танкова бригада були відрізані від своїх частин і протягом 2–3 годин жодного зв’язку з ними не було.
До світанку 5 листопада 54 і 55 гвардійські танкові бригади з'єдналися з першим ешелоном.
Паралізований противник унаслідок виходу наших частин на одну з головних комунікацій – шосе Київ-Житомир, став тікати з району Києва в південно-західному напрямку, кидаючи техніку і озброєння.
Вже до вечора 5 листопада всі танки 3-ї гвардійської танкової армії зібралися в Святошино, яке було звільнено вдень танками 7-го гвардійського танкового корпусу, а 54-а бригада виступила у напрямі Софіївки. Її танки, разом з полком самохідок, 5 листопада ввійшли в Жуляни і вранці 6 листопада через Боярку вийшли до аеродрому Каплиця (Васильків), а піхотні дивізії до кінця дня шостого листопада закріпилися на лінії Бобриця — Глеваха — Круглик — Ходосівка.

Поєднання сучасної мапи К-Святошинського р-ну з мапою бойових дій.