22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі – Постанова № 117).
Зокрема Постановою № 117 затверджено:
- Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації;
- Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
Постанова № 117 забезпечує функціонування системи зупинки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та забезпечує прозорість роботи контролюючих органів, шляхом запровадження публічного реєстру податкових накладних, реєстрація яких зупинена. Платники податків матимуть змогу в он-лайн режимі знайти інформацію щодо стану розгляду та статусу таких накладних.
Водночас для зменшення випадків зупинки реєстрації податкових накладних запроваджуються показники позитивної податкової історії. Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС за погодженням з Міністерством фінансів України. Податкові накладні, складені за ризиковими операціями платниками податків з позитивною податковою історією, не зупинятимуться.
Крім цього, для оперативності розгляду пояснень та документів передбачається створення комісій на регіональному та центральному рівні. Рішення комісій регіонального та центрального рівнів набуватимуть чинності після реєстрації їх в електронному реєстрі зупинених податкових накладних.
У випадку коли рішення комісій не зареєстровані протягом семи робочих днів, зупинена податкова накладна/розрахунок коригування реєструється в автоматичному режимі.
У рішенні про відмову в реєстрації буде зазначатися чітка вмотивована підстава відмови. У випадку ненадання та/або надання документів, які складені з порушенням законодавства, у рішенні буде зазначатися конкретний документ, якого це стосується.
Крім того, Постановою № 117 урегульовано питання реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено до 1 грудня 2017 року та до яких платниками податків не подано пояснень. Саме у такому випадку платники податків мають право протягом 365 днів, з дати виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій накладній, подати пояснення на розгляд відповідних комісій органів ДФС.
З текстом Постанови № 117 Ви можете ознайомитись скориставшись розділом «Нормативні та інформаційні документи» Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (http://zir.sfs.gov.ua)


Підпунктом 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Відповідно до п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ підставами для анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу є: перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп;
перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи;
перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи;
застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ;
здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку;
здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку;
наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів;
здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ.
Крім того, абзацом першим п. 299.11 ст. 299 ПКУ передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розд. XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Отже, у разі виявлення контролюючим органом під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку вимог, встановлених п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ, складається акт перевірки в якому зазначаються такі порушення. На підставі акту перевірки приймається рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації платника єдиного податку, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
При цьому нормами ПКУ не передбачено терміну прийняття контролючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акта перевірки.
Крім того рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ст. 56 ПКУ).
Аналогічні роз’яснення можна знайти на сайті Державної фіскальної служби (sfs.gov.ua) у розділі Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс (http://zir.sfs.gov.ua) у категорії 107.09.


Відповідно до п.п.166.3.4 п.166.3 ст.166 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до податкової знижки включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення.
Однак, пунктом 1 розд. ХІХ ПКУ встановлено, що п.п. 166.3.4 п.166.3 ст.166 набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
Станом на 1 січня 2017 року закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім’ї першого ступеня споріднення (п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 ПКУ), за наслідками 2017 року платникам не надається.


Законом України від 07.12.2017 №2245VIII внесені зміни до пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу України (далі ПКУ) про скасовання обмеження застосування пільги до однієї ділянки із сплати земельного податку фізичним особам.
Тобто, з 01.01.2018 звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для категорії фізичних осіб, які визначені пунктом 281.1 статті 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.1. Від сплати податку звільняються:
281.1.1. інваліди першої і другої групи;
281.1.2. фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
281.1.3. пенсіонери (за віком);
281.1.4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
281.1.5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
281.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
281.3. Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Отже, згідно ст.281.4. передбачено, якщо фізична особа, визначена у пункті 281.1 цієї статті, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.
Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.
Тобто, якщо до 01 травня поточного року така фізична особа не подала до контролюючого органу заяву про самостійне обрання/заміну земельних ділянок для застосування пільги, то у поточному році оподатковуються всі земельні ділянки, які є у її власності (крім земельної ділянки, на яку подана вказана у 2017 році).
Якщо заява про самостійне обрання/заміну земельних ділянок для застосування пільги подана до контролюючого органу після 01 травня поточного року, то пільга починає застосовуватись до обраних земельних ділянок з наступного податкового (базового) періоду.
Також, слід зазначити, що пунктом 56.12 статті 56 ПКУ визначено, якщо відповідно до ПКУ контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов’язання платника податків за причинами, не пов’язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомленні – рішення (рішення) контролюючого органу.
Пунктом 56.10 статті 56 ПКУ визначено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.