Ротавірусна інфекція - широко поширене висококонтагіозне інфекційне гостре кишкове захворювання. Це захворювання відоме під назвами шлунковий чи кишковий грип, ротавірусний гастроентерит, ротавірус. За результатами спостережень можна сказати, що ротавірус частіше виникає в холодну пору року, а також може носити епідемічний характер. За статистикою найбільшу кількість хворих реєструють в період від листопада до квітня.
На ротавірусний гастроентерит хворіють люди всіх вікових груп, але переважно діти перших років життя і люди літнього віку.
У с. Софіївська Борщагівка станом на 27.04.2018 захворіло 36 осіб, у тому числі 31 дитина на гостру кишкову інфекцію середньої важкості.
За результатами вірусологічного дослідження (експрес тест Rota test), у 32 госпіталізованих осіб підтверджено діагноз «Гастроентероколіт ротавірусної етіології».
Ймовірною причиною захворювання жителів мікрорайону, які для приготування їжі використовують переважно водопровідну воду, стали неодноразові перебої та відсутність водопостачання на території житлових комплексів с. Софіївська Борщагівка у зв’язку з поривами на водопровідній мережі.
Інкубаційний період ротавірусної інфекції триває від 15 год до 3 діб, але частіше не перевищує 48 год.
Захворювання розпочинається гостро: перші симптоми - це болі у животі (гострі, переймоподібні), блювота (до 3-4 разів на добу), нездужання, підвищення температури (до 38 С і вище). До описаних симптомів дуже швидко приєднується рясний водянистий пронос з різким запахом, без домішок слизу і крові. Часто спостерігаються симптоми гострого респіраторного захворювання (з’являється нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні), які можуть спостерігатися як до розвитку кишкового синдрому, так і одночасно та після його розвитку.
В організмі перехворілих утворюються специфічні антитіла, які зберігаються 1-2 роки і захищають від повторних випадків захворювання. Захист це частковий, оскільки спрямований тільки проти того виду ротавірусу, який викликав хворобу. Існує кілька типів ротавірусу, тому ймовірність повторного зараження впродов>к року складає 30%. Імунітет до ротавірусу, як правило, нестійкий, тому через рік після первинного захворювання можливе інфікування тим же самим типом повторно.
Ротавірусна інфекція відноситься до числа захворювань, коли достовірний діагноз неможливий без лабораторного підтвердження у зв'язку з поліетіологічністю гострих кишкових захворювань та поліморфізмом і одноразовою схожістю їх клінічних проявів.
Епідемічний процес інфекції обумовлюється кишковою локалізацією вірусу, тому провідним механізмом передачі збудника є фекально-оральний, що реалізується в побутових і виробничих умовах через воду, харчові продукти, різні предмети побуту, посуд, технологічне обладнання, інвентар, забруднені руки тощо.
Джерелом ротавірусів є людина. Передача відбувається під час прямого контакту, вживання в їжу інфікованих ротавірусом страв і води та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (іграшки, підлоги, меблі, одяг тощо).
Ротавірус дуже легко передається від людини до людини. Велика кількість вірусів міститься у фекаліях інфікованих осіб у період з двох днів до початку діареї та до десяти днів після зникнення симптомів захворювання. Тривалість виділення ротавірусу з фекаліями в осіб із ослабленою імунною системою може бути протягом більш ніж 30 днів після інфікування.
Ротавіруси характеризуються стійкістю у різних об'єктах навколишнього середовища та резистентністю до багатьох хімічних і фізичних чинників. Відомо, що у фекаліях вони зберігаються від кількох тижнів до 7 місяців. Декілька тижнів ротавіруси здатні зберігатися у питній та рекреаційній воді, кілька днів за помірної вологості — у повітрі та на непористій поверхні, не менше, ніж 4 години — на шкірі рук. На овочах за температури +4°С інфекційно активні віруси зберігались протягом 25—30 діб. Ротавіруси стійкі до дії хлороформу та інших органічних розчинників, а також до ультразвуку. Вони повністю інактивуються під впливом УФ-опромінювання протягом 15 хв, 8% розчину формальдегіду — 5 хв, 70% етанолу — 30 хв, 2% розчину фенолу або 1% розчину пергідролю — 1 год. Більш ефективним дезінфектантом є 95% розчин етанолу і дещо слабкішими — 4—10% розчини натрію гіпохлориту та формальдегіду. Ротавіруси втрачають інфекційну активність під час кип'ятіння протягом 30 хв.
Одна з головних причин збільшення захворюваності цією інфекцією є забрудненість ротавірусами води відкритих водойм, річок, а отже і водопровідної питної води. Профілактика хвороби полягає у забезпеченні населення якісною питною водою і проведенні санітарно-гігієнічних заходів. У побуті - це кип'ятіння води для пиття і дотримання особистої гігієни з обов'язковим миттям рук після відвідування туалету, перед приготуванням їжі, після повернення з вулиці. Фрукти після миття під водопровідною водою бажано ошпарити окропом. Тим більше необхідно це робити з дитячими сосками, пляшечками, іграшками. Підвищення захворюваності вірусної діареєю відбувається взимку, тому у цей період року потрібно дбайливо ставитися до її профілактики у сім'ях з маленькими дітьми - використовувати кип'ячену воду не тільки для пиття, але і для миття посуду і купання немовлят. З огляду на те, що в даний час ротавірусна інфекція є основним фактором виникнення гострих кишкових розладів у дітей раннього віку, не останнє місце у профілактиці відводиться грудному вигодовуванню немовлят.
На харчоблоках їдальнях шкіл і дитячих садів потрібна обов’язкова термічна обробка молока, води та інших продуктів.
Досить ефективною профілактикою є вакцинація. Вакцина містить живий, але ослаблений штам вірусу, який після введення в організм змушує його виробляти імунітет до ротавірусної інфекції.
Якщо ротавірус вже виявлений, то люди, які доглядають за хворими, повинні після миття рук обробляти їх антисептиком. Забрудненні іграшки та поверхні мити з милом, а обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус та попереджає подальшу його передачу.
Будьте пильними, бережіть своє здоров'я та здоров'я ваших дітей!