Проблема пожеж в природних екосистемах не втрачає своєї гостроти на Київщині. Мешканці області продовжують проявляти безпечність при поводженні з вогнем на присадибних ділянках, дачах, а також під час відпочинку на природі.
Часто випадки неконтрольованого горіння виникають неподалік лісових масивів, поблизу жилих будівель і, навіть, АЗС. Громадяни не усвідомлюють, що невинне, на перший погляд, спалювання може призвести до великих пожеж та несе загрозу займанню житлових будинків, господарських будівель, загибелі людей, свійських та диких тварин.
Вогонь, який швидко розповсюджується в суху погоду може перекидатись на зелені насадження та прийняти загрозливих розмірів, переходячи в лісові пожежі та торф’яні, у тих районах, де є поклади торфу. Якщо горить суха рослинність на полях, через які проходять високовольтні лінії електропередач, постає нова загроза: дим і вогонь являються напівпровідниками і за відповідних умов здатні стати причиною закорочення ЛЕП, що несе за собою руйнівні наслідки для промисловості, цілих населених пунктів, регіонів. Дим від вогнищ, в туманні дні може утворювати смог і на довго зависати у повітрі. В цьому випадку по погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти ДТП, аварій.
Вогняна стихія не лише поглинає все живе на своєму шляху. Шкода від спалювання сухої трави, листя та інших рослинних залишків різностороння, адже має багато негативних наслідків. На превеликий жаль, люди рідко надають цьому ваги.
При згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, угарний газ, важкі метали і низка канцерогенних сполук. В тліючому без доступу кисню листі й траві виділяється бензопірен, що здатен викликати у людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря вивільняються діоксини – одні з найотруйніших для людини речовин.
Додаткова проблема полягає в тому, що з листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття (особливо пластмасові та поліетиленові вироби), що суттєво посилює забруднення атмосфери. Саме вони, як правило, стають причиною подразнення в горлі та кашлю. Щільний чорний дим від тління пластикового сміття містить канцерогенні поліциклічні вуглеводні, що особливо небезпечні тим, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзилліти. До вогнища нерідко потрапляють фанера та дерев’яні речі покриті масляною фарбою, що містять свинець.
Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю, спалювання листя і сухої трави завдає шкоду природі. В сухому листі й траві згорають ряд зимуючих кориснихкомах, на приклад, сонечка. Їх здобич – попелиці, лишаються зимувати на стадії яйця на гілках. Спалюючи листя й траву восени люди створюють умови для розвитку попелиць навесні.
Спалювання листя й трави призводить до руйнації верхнього ґрунтово-рослинного покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли листя перегниває, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються у ґрунт. При згорянні ж утворюється зола (у кращому випадку). Не зважаючи на загальноприйняту думку, зола – дуже погане добриво і, таким чином, спалювання листя щороку призводить до все більшого збіднення ґрунту.
На природних луках, відкритих ділянках і газонах вогонь знищує насіння і коріння трав’янистих рослин, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні частини їх коріння. У лісогосподарських регіонах – це повне знищення лісу, яке супроводжується значними матеріальними втратами.
Спалюючи рослинні залишки, більшість громадян не усвідомлюють, що чинять протизаконно. За випалювання сухої рослинності Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність.
Кожен із нас має законне право боротися із підпалами, відстоюючи своє конституційне право на довкілля, безпечне для життя і здоров’я!