Сонячна днина 14 грудня 2012 року - день народження відомого російського поета Семена Надсона - запам'яталася урочистою подією - відкриттям пам'ятної дошки на його честь, встановленої на стелі меморіального комплексу Боярського краєзнавчого музею.
Снігові шапки на кронах дерев, на будівлях і навіть на самій стелі виграють іскорками, у морозяному повітрі лунає музика. Численні учасники заходу не побоялися суворого морозу. Хмарки пари вириваються з вуст ведучих та виступаючих. Але загальна атмосфера заходу виявилася напрочуд теплою та приязною. Міський голова Боярки Тарас Добрівський та заслужений журналіст України і депутат Боярської міської ради Ніна Харчук завмирають перед білим полотном. Мить - і витончене обличчя поета з'являється з-під завіси.

Коротке життя Надсона було сповнене віршами та ... стражданнями. Семен Якович Надсон рано залишився без батьків, його виховував дядько. Хлопця, всупереч його волі, відправили навчатися до військової гімназії. Пізніше - до Павловського військового училища. На навчаннях юнак застудився. Лікарі констатували початок сухот, які, зрештою, і поставили крапку у житті поета.
Літо 1886 року Семен Надсон провів у Боярці. На той час тут працювала унікальна клініка лікування легеневих хвороб. Можливо, саме тому поет, якому лікарі рекомендували лікування у Швейцарії, обрав Боярку. "Доктор усиленно гнал меня за границу, но я наотрез отказался: вне России я ужасно скучаю",- так писав Надсон з Боярки одній своїй знайомій у Петербург.
Поет мав багато шанувальників не лише в столиці Російської імперії, а й в Україні, зокрема у Києві. Боярська молодь також не залишала Надсона наодинці зі своєю хворобою - у його кімнаті завжди було людно, іноді до нього приїздили і гості з Києва.
Говорять, що Надсон дуже любив боярський ліс, міг прогулюватисяч у ньому годинами і знаходив у ньому натхнення для своїх поезій. Під час однієї з таких прогулянок він натрапив на галявину з чистим струмком, вкриту конваліями. Поет був зачарований такою красою і назвав цю місцину "Долиною конвалій".
Про ці та інші сторінки життя поета під час відкриття меморіальної дошки на його честь говорили численні промовці. Серед них міський голова Тарас Добрівський, заслужений журналіст України Ніна Харчук, заслужений вчитель України Альбіна Януш, член Національної спілки письменників України Тетяна Володай, представник боярської громади Марія Кириленко та голова Всеукраїнської творчої спілки "Конгрес літераторів України" Олександр Корж. До речі, Олександр Іванович - випускник Павловського військового училища, де свого часу навчався Семен Надсон. Тому не дивно, що він як військовий і поет, котрий має особливе ставлення до Семена Надсона, зробив особливий подарунок Боярському краєзнавчому музею: збірку творів Семена Надсона, видану у 1913 році.
Наше місто має особливу творчу ауру - про це неодноразово говорили відомі особистості, життя яких пов'язане з Бояркою. Тож літературно-мистецька стела поповнилася ще однією меморіальною дошкою. Шануймо ж нашу історію, читаймо ж її рядками вулиць, літерами дерев та квітів, слухаймо її звуками натхнення...