3 лютого, за усталеною традицією, біля могили нашого видатного земляка Володимира Самійленка з нагоди дня його народження зібралися представники інтелігенції міста. Чи не вперше за багато років цього дня йшов дощ. Але перед одинадцятою годиною, саме тоді, коли мав розпочатися мітинг, дощ ущух і небо прояснилося. Тишу недільного ранку порушували лише гуркіт далеких поїздів та гомін людей, котрі зібралися біля могили Володимира Самійленка - письменника, сатирика, лірика, драматурга, перекладача та, головне, палкого патріота України.
"Нещодавно під час зустрічі зі студентами я цитувала Володимира Самійленка, - зачепила тему патріотизму присутня боярська поетеса Тетяна Володай. - Його слова і сьогодні висміюють деяких горе-патріотів: "Ой сяду я під кручею, утру сльозу онучею. Україно, рідна мати, як нам тебе рятувати?"
Усі учасники мітингу заусміхалися. Адже твори Володимира Самійленка мають дивовижну властивість проникати крізь час. Здавалося б, минуло сто років з часу написання, а його вірші такі ж свіжі та сучасні. А річ у тому, що замість голосних патріотичних гасел, які вже нав'язли у зубах, Володимир Самійленко вказує нам на єдиний шлях порятунку України: просто самим бути українцями.
"Ви бачите як Самійленкове слово сьогодні озвалося до нас тонким гумором та гострою сатирою? - Продовжила тему заслужений журналіст України Ніна Харчук. - Я сьогодні, за звичкою, готуючись до цієї зустрічі, розгорнула збірку творів Володимира Самійленка. І звернула увагу на вірш "Чому люде лихі", який я читала багато разів, але сьогодні побачила у новому світлі".
Ніна Феодосіївна дістала з кишені аркуш паперу із виписаними рядками: "Я довго-довго міркував, чого-то в світі стало, що так багато є людей, а добрих з них так мало".
Автор цієї поезії знаходить свою відповідь на риторичне запитання. Все почалося від створення богом людини. "У справі цій не обійшлось без помилок технічних", - констатує Самійленко. Адже замість каоліну творець узяв жовту глину, додав до неї кізяку та ще й не обпалив, як того вимагає норма, а просто висушив свій виріб. Тому то:
Адам розсохся вже, як ждав
Фабричної ще марки,
Тоді ж із його дух святий
Геть вилетів крізь шпарки.
Лишились глина та кізяк
Основою людини,
Тому-то люди по цей час
Не ліпші від скотини,
І через те душа людська,
Від першої минути,
Не божеством, а кізяком
Довіку буде тхнути.
Гумористично-сатиричну тему того дня продовжив і присутній голова ГО "Боярське Мистецьке Братство" Віталій Приймаченко, котрий, натхнений сатиричним талантом Володимира Самійленка, прочитав власну інтерпретацію відомого вірша О.С. Пушкіна "У лукоморья дуб зеленый". Щирий сміх, який того дня лунав у місці, святому для кожного боярчанина, присутні визнали добрим знаком – отже, серед них невидимо був присутній і винуватець зустрічі Володимир Самійленко.
Користуючись нагодою, директор Боярського краєзнавчого музею Любов Кравченко нагадала, що наступний 2014 рік буде ювілейним - 150-тою річницею з дня народження Володимира Самійленка. "І до цієї дати нам потрібно підготуватися заздалегідь", - зауважила Любов Федорівна. Присутні обговорили план заходів, які необхідно провести для достойного відзначення 150-річного ювілею з дня народження В.І. Самійленка. Наразі вирішено провести конкурс пісень на вірші поета, а також читання його творів та зустрічі з членами Національної спілки письменників України з боярськими школярами та інші заходи, про які широку громадськість ми повідомимо згодом.
Світлана Кудрик, фото автора