3 лютого, в спортивній залі Києво-Святошинської районної класичної гімназії відбувся десятий ювілейний футбольний турнір пам'яті видатного боярського спортсмена Віталія Чишка.
Як згадують друзі Віталія Сергійовича по команді (які й того дня вийшли на поле!), було багато причин називати його "Боярським Марадонною". Це і десятий номер на футболці (від якого пішло ще одне спортивне ім'я Чишка - "Десятка-Червонець"), і схожість статури… А головне - майстерність гри та нестримність в атаці. Відтак сама ідея проведення цього турніру з'явилася у його товаришів відразу після смерті Віталія Сергійовича. Спочатку це були неофіційні "дворові" міні-турніри, перший з яких відбувся десять років тому. Останні два роки ці турніри проводяться за активної підтримки Боярської міської ради на чолі з міським головою Боярки Тарасом Добрівським. Та незмінним залишається такий цікавий красномовний факт: традиційно турнір пам'яті Віталія Чишка організовується групою друзів-ентузіастів. Цього року це - Боярська міська рада та директор Боярської міської ДЮСШ й головний суддя турніру Сергій Пасько. А головним хранителем пам'яті та ініціатором встановлення пам'ятної дошки на будинку Віталія Чишка є Борис Дем'янчук, якому належить і сама ідея проведення цих пам'ятних турнірів з хокею та футболу.
Як правило, в цих турнірах грають команди, які складаються з гравців, які особисто знали Віталія Сергійовича. Втім, мабуть настав час змінити це неписане правило. І "першою ластівкою" стала цьогорічна участь в турнірі збірної вихованців Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею ім. І. Богуна (начальник - полковник Олександр Бондаренко) на чолі з капітаном Олександром Кляпкою.
Вітаючи учасників із достойним закінченням ювілейного турніру пам'яті, заступник міського голови Валерій Дубовецький передав якнайщиріші вітання від міського голови Боярки Тараса Добрівського.
І запевнив всіх присутніх, що вже наступний турнір проходитиме з кубком. Причому ця нагорода буде перехідною…
Звісно, найбільшою нагородою в подібних турнірах пам'яті є вже сама участь в них. Та, опускаючи рахунки зіграних матчів, не назвати переможців було б просто некоректно. Відтак почесним четвертим місцем ознаменував свою гру дебютант турніру пам'яті й наймолодший учасник - збірна НОК КВЛ ім. І. Богуна. ІІІ місце дісталося команді "Юність" (більш відомої на Боярських футбольних обріях під своїм офіційним ім'ям - "Ветеран"). ІІ місце записала до свого активу команда "Парк".
А І місце в нелегкій боротьбі виборола команда "Стара Боярка". На додачу до нагороди капітан команди отримав копію рідкісного документа, яка по праву займе почесне місце в музеї команди. Це - ксерокопія трудової книжки першого професійного боярського футболіста Олександра Клименка, який нині проживає в штаті Огайо у США. Перший запис в ній зазначає, що Олександр Михайлович "Зачислен инструктором по футболу в команду мастеров "Динамо-Киев" класса "Б" 1.VІ.1965 г."
Відтак найбільш дорогими для учасників турніру стали слова вітання від Олександра Клименка, передані до рідної Боярки у телефонному режимі: "Я заздрю вам! Моє тіло тут, але моя душа з вами!.." А найпочеснішим гостем турніру стала дружина Віталія Сергійовича - Людмила Чишко, яка звернулася до учасників зі словами вдячності:
- Я дуже схвильована і надзвичайно вдячна всім футболістам за те, що вони шанують, бережуть пам'ять про Віталія і що вони живуть, горять футболом, а також організаторам турніру. Бажаю вам, хлопці, щоб ви і надалі так гарно грали і раділи з кожної можливості ось так по-доброму помірятися своїми силами, позмагатися. Мабуть, сьогодні душа Віталія також була з нами… Тому що він жив футболом і спортом і дуже любив всіх вас.
А в бліц-інтерв'ю кореспондентові нашої газети Людмила Олексіївна зазначила:
- У Віталія практично не було такого виду спорту, яким би він не захоплювався і в якому він би не перемагав. Причому це було більше, ніж просто захоплення: це був спосіб життя, навіть віра, яку він прищепив і своїй родині. Наприклад, я й зараз займаюся фізкультурою, зокрема - регулярними пробіжками в лісі: моя дистанція -
4 км. А мій син найбільше любить хокей, лижі, сноуборд… Хочу відзначити найголовніше: ці турніри свідчать про те, що в серцях тих, хто грав з Віталієм і хто лише чув про цю людину, живе пам'ять про нього.
Радислав Кокодзей, фото автора