25 травня в Боярському краєзнавчому музеї відбулося відкриття дебютної виставки художниці-аматорки Лариси Хоменко.
Ледве переступаєш поріг виставкової зали – і опиняєшся в казці. І справа навіть не в дитячій відвертості й щирості представлених робіт, а в тому могутньому потоці світлої любові, яку випромінює кожна робота.
Лариса Хоменко народилася 1 січня 1954 року в місті Сокол Сахалінської області, в сім’ї військового. Дитинство проходило у роз’їздах: Молдова, Архангельська область, а також Тернопіль. Через постійну зміну місця служби батька навчатися дівчинка навчалася у різних школах.
Вищу освіту здобула в Тернопільському фінансово-економічному інституті. А 1975 року приїхала за направленням в Боярку на завод «Іскра», де працювала економістом майже 20 років. З 1995 року – головний бухгалтер комерційних структур.
Лариса Георгіївна має велику та дружну родину: разом із чоловіком Миколою Миколайовичем вони виховали двох синів та доньку. Має трьох онуків. Із батьківського гнізда вже вилетіли сини і створили свої родини. Старший син – отець Віталій – духовний наставник багатьох віруючих співвітчизників у далекій Італії. Менший син Олексій працює в Києві.
Зараз Лариса Георгіївна працює за фахом головним бухгалтером у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а у вільну хвилину отримує велике задоволення від малювання. «Завжди мала бажання малювати. Та лише зараз, у свої 54, я наважилася втілити його у щось предметне», – переконана Лариса Георгіївна.
Того дня з дебютом Ларису Хоменко вітали заступник міського голови Валерій Дубовецький, голова громадської організації «Боярське Мистецьке Братство» Віталій Приймаченко, художник Володимир Відеречко, представники духовної еліти Боярки, рідні, друзі та колеги Лариси Хоменко.
Вихованець Центру творчості молоді «Оберіг» Зиновій Ціко подарував присутнім дві надзвичайно щирі пісні: «А я бажаю Вам добра» та «Батьки мої».
Із сонячних полотен, що вражають своїм різнобарв’ям, колоритністю й дитячою безпосередністю, дивляться улюблені персонажі художниці – представники муркотливого котячого роду! І гілки квітучої сакури. «Коти – то біографія моєї улюблениці, – вважає художниця. – А сакура – така яскрава, тендітна й загадкова, що здається, саме з її пелюсток й треба брати щирі фарби та ясні кольори».
Ще одна улюблена тема, присутня в роботах Лариси Георгіївни, – тема дитинства. Вона навіть не в дитячих образах, а в самому настрої цих робіт, від самого споглядання яких очищуєшся від прагматизму й будь-якої нещирості, немов повертаєшся в чарівний світ дитинства.
На згадку про свою дебютну виставку художниця отримала вже раритетну книгу «Літературне сузір’я», а також щирі теплі слова, які промовляли не вуста, а самі серця усіх присутніх на виставці.







ТАЛАНТ, ЩО ПОВЕРТАЄ В ДИТИНСТВО