12 серпня, у день 88-річниці з дня смерті видатного українського письменника Володимира Самійленка, боярська громада зібралася на пагорбі біля Свято-Михайлівської церкви. Саме там у 1925 році було поховано великого українця, який мав сміливість сміятися над усім незугарним та бридким у нашому житті. Який вмів цінувати справжні людські цінності. Який прожив складне і трагічне життя, але залишився такою людиною, якою можуть пишатися усі українці.
Мітинг, присвячений роковинам смерті Володимира Самійленка, за традицією організував колектив Боярського краєзнавчого музею. Від імені Боярської міської ради присутніх привітала Ольга Харченко. Квіти прикрасили надгробок великого поета. Депутат Боярської міської ради, заслужений журналіст України і перший лауреат міської премії ім. Володимира Самійленка Ніна Харчук дбайливо розклала на надгробку червонобокі яблука. Всякий плід дозріває у свою пору. Як і наша повага до Володимира Самійленка та його відданості Україні.
Того дня своїми думками про поета поділилася член спілки письменників України та лауреат Самійленківської премії Тетяна Володай. Вона зупинилася на тій іпостасі творчості Володимира Самійленка, яка навчає нас змінювати життя на краще за допомогою щирого сміху та дошкульного і гострого слова.
Голова ГО «Боярське Мистецьке Братство», боярський поет і минулорічний лауреат премії ім. В. Самійленка Віталій Приймаченко прочитав присутнім свій вірш.
Того дня говорилося про наближення 150-річчя з дня народження Володимира Самійленка та про ідеї щодо відзначення ювілею на гідному рівні.
Загальна думка зібрання: пощастило усім. Самійленку, що він знайшов останній спокій Боярці, де шанують пам'ять про поета, а Боярці, що у нас є Самійленко.
На завершення мітингу усі присутні заспівали Державний гімн України. Мабуть, Володимиру Самійленку це сподобалося б.



ВКЛОНИЛИСЯ ПАМ’ЯТІ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА