ДПІ У КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ ПОВІДОМЛЯЄ
9-09-2013, 14:30
НОВАЦІЇ У СПРАВЛЯННІ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
З 4 серпня 2013 року набрав чинності Закон № 403, яким внесено зміни до діючої редакції ст. 265 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України.
З метою формування реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та забезпечення взяття відповідними контролюючими органами на облік таких платників податку, Законом № 403 встановлено, що у першому базовому податковому (звітному) періоді (2013 р.) ст. 265 Податкового кодексу для фізичних осіб застосовується з урахуванням таких особливостей:
власники об’єктів житлової нерухомості на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової нерухомості та про житлову площу таких об’єктів можуть здійснювати звірку даних щодо таких об’єктів до 31.12.2013 р. (включно);
контролюючі органи у 2013 р. не нараховують податок на нерухоме майно фізичним особам, і цей податок фізичними особами не сплачується.
ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ЩО НЕ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ, ТА БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ
Передусім внесені зміни стосуються звільнення від оподаткування об’єктів житлової нерухомості для окремих категорій населення.
Законом № 403 встановлено, що не оподатковуються податком на нерухоме майно:
об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;
об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими згідно із законом, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
У разі наявності у платника податку – фізичної особи більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків, у тому числі їх часток), база оподаткування обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об’єктів з урахуванням норм пп. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Податкового кодексу.
ПІЛЬГИ ЩОДО СПЛАТИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Переглянуто розміри житлової нерухомості, щодо якої застосовуватимуться пільги.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:
для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 120 м2;
для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 250 м2.
Крім того, внесеними змінами ст. 265 Податкового кодексу доповнено нормою, що передбачає надання пільги власникам, які володіють різними видами об’єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), шляхом зменшення бази оподаткування на 370 м2.
Водночас існуючі норми доповнено нормою, згідно з якою пільги щодо сплати податку на нерухоме майно не поширюються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Внесеними змінами передбачено, що міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо сплати податку, який сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
СТАВКИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.
Так, ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:
не більше 1% — для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2;
1% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 м2;
2,7% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 м2.
Ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах:
1% — для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2.
ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ У РАЗІ НЕСВОЄЧАСНОЇ СПЛАТИ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
За несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, у тому числі уточненого, застосовуються штрафні санкції.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс), надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до територіального органу Міндоходів України у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Так, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, накладається штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу. При затримці понад 30 календарних днів – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємств, але несвоєчасно сплатив задекларовану в ньому суму податкового зобов’язання (затримка до 30 календарних днів), то до такого платника застосовується штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
З 4 серпня 2013 року набрав чинності Закон № 403, яким внесено зміни до діючої редакції ст. 265 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» Податкового кодексу України.
З метою формування реєстру платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та забезпечення взяття відповідними контролюючими органами на облік таких платників податку, Законом № 403 встановлено, що у першому базовому податковому (звітному) періоді (2013 р.) ст. 265 Податкового кодексу для фізичних осіб застосовується з урахуванням таких особливостей:
власники об’єктів житлової нерухомості на підставі оригіналів документів про право власності на об’єкти житлової нерухомості та про житлову площу таких об’єктів можуть здійснювати звірку даних щодо таких об’єктів до 31.12.2013 р. (включно);
контролюючі органи у 2013 р. не нараховують податок на нерухоме майно фізичним особам, і цей податок фізичними особами не сплачується.
ОБ’ЄКТИ НЕРУХОМОГО МАЙНА, ЩО НЕ ОПОДАТКОВУЮТЬСЯ, ТА БАЗА ОПОДАТКУВАННЯ
Передусім внесені зміни стосуються звільнення від оподаткування об’єктів житлової нерухомості для окремих категорій населення.
Законом № 403 встановлено, що не оподатковуються податком на нерухоме майно:
об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю, опікуна, піклувальника;
об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими згідно із законом, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об’єкта на дитину.
У разі наявності у платника податку – фізичної особи більше одного об’єкта оподаткування, в тому числі різних видів (квартир, житлових будинків або квартир і житлових будинків, у тому числі їх часток), база оподаткування обчислюється виходячи із сумарної житлової площі таких об’єктів з урахуванням норм пп. 265.4.1 п. 265.4 ст. 265 Податкового кодексу.
ПІЛЬГИ ЩОДО СПЛАТИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Переглянуто розміри житлової нерухомості, щодо якої застосовуватимуться пільги.
База оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи — платника податку, зменшується:
для квартири/квартир незалежно від їх кількості — на 120 м2;
для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості — на 250 м2.
Крім того, внесеними змінами ст. 265 Податкового кодексу доповнено нормою, що передбачає надання пільги власникам, які володіють різними видами об’єктів житлової нерухомості (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), шляхом зменшення бази оподаткування на 370 м2.
Водночас існуючі норми доповнено нормою, згідно з якою пільги щодо сплати податку на нерухоме майно не поширюються на об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, використовуються у підприємницькій діяльності).
Внесеними змінами передбачено, що міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо сплати податку, який сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
СТАВКИ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО
Ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 м2 бази оподаткування.
Так, ставки податку для фізичних осіб встановлюються в таких розмірах:
не більше 1% — для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартири/квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2;
1% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких не перевищує 740 м2;
2,7% — для різних видів об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна житлова площа яких перевищує 740 м2.
Ставки податку для юридичних осіб встановлюються в таких розмірах:
1% — для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м2;
2,7% — для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м2, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м2.
ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ У РАЗІ НЕСВОЄЧАСНОЇ СПЛАТИ ПОДАТКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
За несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, у тому числі уточненого, застосовуються штрафні санкції.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс), надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається до територіального органу Міндоходів України у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Так, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, накладається штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу. При затримці понад 30 календарних днів – у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.
Якщо платник податків подав уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємств, але несвоєчасно сплатив задекларовану в ньому суму податкового зобов’язання (затримка до 30 календарних днів), то до такого платника застосовується штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
