Мабуть, багато хто з наших читачів пам'ятає романтику туристичних походів… Кого хоча б раз не манили вони? Відтак - питання: що головне у поході й… повсякденному житті? Про це дізналися учасники відкритої першості м. Боярки зі спортивного орієнтування, яка нещодавно зібрала під свої, овіяні туристичною романтикою й спортивним азартом знаменами представників школярства Боярки та "ближнього зарубіжжя", тобто - інших населених пунктів Київщини.

Ініціатором започаткування цієї нової (чи просто відродження добре забутої) спортивної традиції нашого міста став керівник гуртка "Спортивне орієнтування" Києво-Святошинського центру творчості молоді "Оберіг" Василь Мирославович Бортник.
- Мета змагань, - говорить пан Василь, - популяризація спортивного орієнтування серед школярів. Адже цей вид спорту розвиває просторове мислення, вчить блискавично приймати рішення, допомагає не розгубитися в ситуації, коли залишаєшся сам на сам у незвичній обстановці. Тобто, вчить самостійності, яка так необхідна й в повсякденному житті. На додачу - пропаганда загальної культури та здорового способу життя засобами спортивного орієнтування та туризму. Це - для всіх. А для тих, хто всерйоз мріє ще й про спортивну кар'єру - підвищення рівня своєї майстерності та виконання спортивних розрядів, виявлення найсильніших спортсменів у кожній віковій категорії. Втім, більш детальна інформація міститься в положенні про змагання.
Цікаво, що учасниками змагань можуть бути як колективи, так і окремі спортсмени. Важливо, щоб на момент участі кожному учаснику виповнилося 10 років. І, звичайно ж, наявність бажання змагатися та перемагати. Всього ж змагання проводяться у п'яти вікових групах: новачки, діти віком 10 років, діти віком 12, 14 та 16 років.
Цілком зрозуміло, що в цих змаганнях перемогли ті учасники, хто мав кращу топографічну підготовку. От саме тут і ховалася несподіванка (чи все ж таки закономірність?): найкращими стали учні… Таращанської ЗОШ, які таки втерли носа господарям-боярчанам. Мабуть, дійсно, міські школярі краще орієнтуються в інтернетсайтах, ніж на просторах рідної землі. Мабуть, такому результату здивувалися й самі боярчани, враховуючи, що змагання проходили в їхньому рідному місті.
Втім, особливо засмучуватися не варто, а краще зробити висновки і вже під час наступних змагань таки показати, хто в боярському лісі не гість, а господар. Чи не так?