16 липня з Шанхаю (Китай) повернулася член параолімпійської збірної України з волейболу боярчанка Ольга Шатило. Звісно ж, з черговою призовою нагородою і, як наслідок, з гарним настроєм та незабутніми враженнями, якими із задоволенням поділилася з нашою газетою.
- Олю, що ж за змагання відбувалися в Китаї й наскільки важливою була участь у них?
- Це був дружній турнір… найсильніших в світі команд із параолімпійського волейболу. Саме тому його учасниками стали лише збірні Китаю, Сполучених Штатів Америки та України. Ця зустріч стала знаковою саме для нашої команди, тому що вперше за історію параолімпійського сидячого волейболу Україні вдалося обіграти американців. Що ж до його значимості, то вона, так би мовити, подвійна. Оскільки турнір був дружнім, а відтак якихось особливо престижних нагород не було, то найбільшою нагородою за наше ІІ місце стало внутрішнє переконання в тому, що ми сильні, ми - можемо та маємо всі можливості на параолімпіаді поборотися за чемпіонські нагороди. Під час турніру ми навіть жартували, що це - репетиція півфіналу параолімпіади. Та, як відомо, у кожному жарті є… доля жарту!

- Коли ж матимете нагоду перевірити результати цієї "репетиції"?
- Дуже скоро. 2 серпня ми від'їжджаємо на тренувальні збори, а вже 22-го вилітаємо на параолімпіаду до Лондона. Далі - все, як завжди: п'ять днів на акліматизацію, 27-го - відкриття. Перша наша гра - 31 серпня, в останній день літа…
- І як настрій?
- Бойовий! Звісно, наперед нічого загадувати не будемо, але переконані, що впевненість у своїх силах допоможе нам не лише показати гарну гру, а й досягнути гарного результату. Та, зрозуміло, що все покаже гра.
- Звісно, попереду - нові зустрічі, нова боротьбі і нові враження… А що найбільше запам'яталося в Китаї?
- Надзвичайна привітність китайців. Коли ми грали з американцями, то китайці дуже за нас переживали й вболівали саме за нашу команду. У вільний час багато розповідали про свою країну, організували цікаві екскурсії. Особливо запам'яталася екскурсія на телевізійну вежу висотою… 586 метрів! Ви лишень уявіть: стоїш на скляній підлозі, а в тебе під ногами - Китай! При цьому, крім оглядового майданчика, там ходить поїзд, влаштовані міні американські гірки, а паралельно з усім цим там… працюють телевізійники, і за їхньою роботою можна теж спостерігати. Надзвичайно цікаво, красиво й вражаюче… У той же час хочу зазначити, що в Китаї дуже важкий, як для нас, клімат: жарко й висока волога, відтак - складно дихати. Звісно, ще різниця в часі: перша наша гра за київським часом проходила о четвертій ранку. Втім, під кінець змагань ми цей кліматично-часовий бар'єр все ж таки подолали. Та вже слід було повертатися…
А навколо вирує боярське літо, і стрілки природного сонячного годинника (а чи просто тіні дерев міського парку Перемоги, в якому й відбулася наша зустріч) невтомно ведуть відлік тих миттєвостей, які залишаються до від'їзду. Що тут сказати? Мабуть, лише одне: хай вам щастить! І повертайтеся з перемогою!