15 липня Свято-Миколаївський храм УПЦ (КП), розташований на території Центральної районної лікарні, увінчався накупольними хрестами. Подія для парафії та й для всього міста — непересічна і доволі символічна.
Після Божественної Літургії в день покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні численні парафіяни та гості зібралися на подвір’ї. Чин освячення очолив митрополит Переяслав-Хмельницький та Білоцерківський Епіфаній. До спільної молитви долучився собор священиків із сусідніх населених пунктів.
«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико», — співають священики, серед них і настоятель парафії митрофорний протоієрей о. Василь Лило. У нього і у церкви цього дня справжнє свято. Адже храм без хреста — ніби сирота.
Митрополит Епіфаній щедро окропляє святою водою і хрести, і парафіян. Люди усміхаються, бо краплі прохолодної води у спекотний день, ніби Господнє благословення. Серед парафіян — чисельне представництво працівників Центральної районної лікарні на чолі з головним лікарем Василем Кравченком.
Останнє — не випадково. Адже Свято-Миколаївський храм знаходиться на території цього медичного закладу. «Свого часу до мене звернувся священик з села Петрівське отець Михайло і попросив дозволити збудувати церкву на території лікарні, — пригадує Василь Кравченко. — Я схвально поставився до цієї ідеї, адже лікарі лікують тіло, а Христос — людські душі. Пізніше не обійшлося без спокус. Попередні керівники району та області дуже наполегливо просили мене дозволити передати це місце під спорудження церкви, але вже Московського патріархату. Я — людина толерантна. Тож було вирішено не забирати цю ділянку у Свято-Миколаївської церковної громади, а знайти для прохачів інше місце. Тому нині на території лікарні діє два храми, де жителі міста і наші пацієнти знаходять ліки для своїх душ».
Цього дня звучали слова вдячності всім тим, хто долучився до спорудження цієї Господньої обителі. Зокрема, орденом Святителя Миколая був нагороджений Валерій Коломійченко, директор ПрАТ «Вентс». А Благословенну Грамоту отримав Олег Бондарук.
І ось уже запрацювала машина Вишнівського підрозділу МНС, опускаючи простору «люльку» на довгій стрілі­драбині, і зринули над натовпом, підтримувані дужими руками, освячені золоті хрести, щоб зайняти своє місце на куполах Свято­Миколаївського храму.


ХРЕСТИ НАД ХРАМОМ — БЛАГОСЛОВЕННЯ ДЛЯ МІСТА