ДФС України повідомлено, що низкою законів до Податкового кодексу України було внесено зміни щодо відображення в податковому розрахунку за формою № 1ДФ загальної суми нарахованих у звітному періоді процентів і утриманого з них податку та загальної суми доходу, з якого утримано військовий збір за звітний період.
Проте зазначено, що інформація щодо суми окремого поточного або депозитного банківського рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів та відомості про фізичну особу — платника податку, якій нараховано такі доходи, а також персоніфіковані дані фізичних осіб — платників військового збору у формі № 1ДФ не відображаються.
Оскільки ДФС України направлено до Мінфіну України проект форми № 1ДФ, яким передбачено відображення вищезазначених доходів, до набрання чинності новою формою подається форма, затверджена наказом Міндоходів України від 21.01.2014 р. № 49.
Після прийняття нової форми податкові агенти зобов’язані будуть подати новий звітний (уточнюючий) податковий розрахунок за III квартал 2014 р. лише із заповнення загальної суми нарахованих у звітному періоді доходів у вигляді процентів та доходів, із яких утримується військовий збір, і загальну суму утриманого з них податку. При цьому штрафні санкції згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу не застосовуватимуться.

ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Кабінетом Міністрів України встановлено, що для осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території, місцем проживання яких (за даними відповідних реєстрів) є тимчасово окупована територія, за їх рішенням державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичних осіб — підприємців здійснюється у порядку, визначеному ст. 47 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», а незалежної професійної діяльності фізичних осіб — за місцем їх перебування не пізніше наступного робочого дня після подання заяви.
Відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності зазначених осіб передаються до відповідного територіального органу Державної фіскальної служби за місцем перебування цих осіб для зняття їх з обліку в установленому порядку.

CКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛІВ ПРО ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗБІР ТА ОБЛІК ЄДИНОГО ВНЕСКУ

Відповідно до пп. 20.1.41 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків — фізичних осіб та посадових осіб платників податків — юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.
Статтею 2342 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) передбачено, що органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, пов’язані з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 1651 цього Кодексу).
Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.
У справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 — 24419 (у тому числі у ст. 2342) КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів (ст. 255 КУпАП).
Органи Державної фіскальної служби мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

ОПОДАТКУВАННЯ ВІЙСЬКОВИМ ЗБОРОМ ДОХОДІВ ПІДПРИЄМЦІВ

З 03.08.2014 р. набрав чинності Закон України від 31.07.2014 р. № 1621-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі — Закон № 1621), яким тимчасово, до 01.01.2015 р., запроваджено військовий збір (далі — збір)
Відповідно до пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу.
Згідно з цим підпунктом платниками збору є фізичні особи — резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, та податкові агенти.
Підпунктом 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу для цілей розділу IV цього Кодексу заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Підпунктом 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу визначено, що нарахування збору здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 цього Кодексу для податку на доходи фізичних осіб.
Отже, сума доходу, виплачена фізичній особі — підприємцю за виконання цивільно-правових договорів, не підлягає оподаткуванню військовим збором.

ОФОРМЛЕННЯ НОВОЗБУДОВАНОГО ЖИТЛА

ДФС України повідомлено, що якщо після завершення будівництва, яке здійснювалося за рахунок замовника, правовстановлюючі документи на новозбудоване житло оформлюються на підприємство-замовника, а пізніше згідно з договорами купівлі-продажу квартир з фізичними особами переоформлюються на таких фізичних осіб, операцією з першого постачання житла вважатиметься операція з постачання послуг зі спорудження такого житла, які надаються генпідрядною організацією замовнику. Операції з подальшої передачі такого житла замовником за договорами купівлі-продажу фізичним особам звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пп. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України.
Якщо умовами договору фінансування будівництва передбачено, що кошти у вигляді забезпечувальних платежів зараховуються в оплату готового новозбудованого житла, то на дату отримання зазначених коштів податкові зобов’язання з ПДВ забудовником не нараховуються за умови, що ці кошти отримано для здійснення операцій з постачання житла (об’єктів житлового фонду), які згідно з вищезазначеним підпунктом звільняються від оподаткування ПДВ.

ДАТА, З ЯКОЇ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ

Згідно з пп. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу зареєстровані в установленому порядку фізичні-особи підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої або п’ятої групи, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, а платники єдиного податку третьої та п’ятої груп – протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункти 295.1 та 295.3 ст. 295 ПКУ).
Тобто з моменту подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування новостворена фізична особа-підприємець вважається такою, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а платником єдиного податку:
- першої або другої групи – з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація;
- третьої або п’ятої групи – з дня їх державної реєстрації.
Доходи, отримані такою особою з моменту подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, включаються до податкової декларації платника єдиного податку.

ФОП, ЯКИЙ ОТРИМУЄ З МІСЦЕВОГО БЮДЖЕТУ КОМПЕНСАЦІЮ ЗА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПІЛЬГОВИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ, МОЖЕ ПЕРЕБУВАТИ У ДРУГІЙ ГРУПІ ПЛАТНИКІВ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Фізична особа – підприємець, яка здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, надає такі послуги безпосередньо населенню, має право обрати другу групу платників єдиного податку незалежно від того, що пільгові перевезення пасажирів покриваються за рахунок сум дотації з бюджету. Це можливо за умови дотримання критеріїв, визначених пп.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України.
До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень.
Згідно зі ст.37 Закону України від 5 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» зі змінами та доповненнями (далі – Закон) пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ст.29 Закону).

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ТЕРМІНІВ РОЗРАХУНКІВ У СФЕРІ ЗЕД

Порядок розрахунків в іноземній валюті при здійсненні експортно-імпортних операцій та відповідальність за недотримання термінів розрахунків визначено Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Зокрема, згідно зі ст. 4 Закону порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

ПОРЯДОК ОБЧИСЛЕННЯ АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ З ТОВАРІВ, НА ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СТАВКИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Акцизний податок з товарів (продукції), на які встановлені ставки в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.
Порядок обчислення акцизного податку регулюється розділом VI Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями.


Відповідно до статті 1302 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Згідно із ст. 1304 ЦКУ спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 ”Про державне мито” із змінами та доповненнями за нотаріальне посвідчення державним нотаріусом договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, інших об’єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадянина, який здійснює таке відчуження, а також за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці, справляється державне мито за відповідною ставкою, визначеною у п. 3 ст. 3 цього Декрету.
Тобто, розмір державного мита при нотаріальному посвідченні спадкового договору становить 1 відсоток від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діє на день сплати.