Амплітуда творчих інтересів Боярського краєзнавчого музею надзвичайно широка. Тут виставляються і влаштовують творчі зустрічі художники, літератори, музиканти, співаки. Директор музею Любов Кравченко за підтримки Художньої ради завчасно визначає експонентів. Поряд з професійними митцями велика увага приділяється аматорам.
16 березня у виставковому залі музею відкрили виставку живописних полотен самодіяльного художника Дмитра Шипуліна. Інвалід з дитинства, митець не тільки представив 14 живописних полотен, а й продемонстрував жагу повноцінного життя, самобутнього мистецтва, витримки, оптимізму.

Шипулін Дмитро Миколайович народився 14 квітня 1970 року в місті Сочі. Малювати і складати вірші почав ще в дитячому садочку. 1978 року сім’я переїхала в Україну до Львова. Навчаючись у школі, відвідував художню студію. У цьому ж році взяв участь у Всесвітньому конкурсі дитячого малюнка в Канаді, де отримав диплом.
Вступив до Львівського училища квіткарів-декораторів, яке закінчив з червоним дипломом. Працював за фахом у Ботанічному саду Львівського університету ім. І. Франка у відділі дендрології.
З 1998 р. почав займатися графікою, а з 2002-го – живописом.
Переїхав до Боярки 2001р.з мамою Тетяною Олександрівною. Саме тут художник-аматор почав удосконалювати свою майстерність і брати активну участь у різноманітних виставках: 2004 - четверта традиційна виставка живопису, графіки, скульптури і декоративно-прикладного мистецтва в Київській галереї «Ірена»; 2005 – виставка ІНВАЕКСПО в Київському Палаці спорту; 2005 – виставка в «Експоцентрі України»; 2006-2009 – Всеукраїнські виставки робіт художників-інвалідів в Українському домі в Києві, де отримав дипломи за творчу майстерність.
У 2012 році брав участь у фестивалі «Київщина туристична», що відбувся в рамках відзначення 80-річчя утворення Київської області
Разом з мамою Тетяною Олександрівною, яка є майстринею по виготовленню ляльок, неодноразово виставлявся у боярських школах, на святкуваннях міста Боярка.

Отже, презентацію виставки Дмитро Шипулін розпочав оголошенням про початок весни. Це дуже контрастувало з хурделицею і морозом за вікном. Як виявилося, контрастність, певна екстравагантність – характерні для митця властивості. Він любить квіти, жінок, які є головними образами його полотен, але не допускає їхньої присутності у своєму житті, бо куховарити, прати, вишивати тощо сам полюбляє. Він має широку мистецтвознавчу поінформованість, але не зраджує своєї художньої мови, на перший погляд, далекої від звичного прочитання того чи іншого твору. Його кумирами є представники естетизму з Англії, Німеччини, Франції, але він поринає, очевидно, сам того не усвідомлюючи, в стихію українського декоративного мистецтва. Він пише неординарні вірші російською, але має спробу перекладу-переспіву Ліни Костенко. Ось такий він, Дмитро Шипулін.
Жіночі образи на полотнах художника дивують – зовні не завжди привабливі, можливо, дещо брутальні за колористичними характеристиками, вони несуть глибокий філософський смисл. Такі його «Сакура», «Лілія»,«Євразія» (парний портрет). Але до них швидко звикаєш, починаєш розуміти філософію Сходу, філософію нашого життя по-шипулінськи.
На виставці представлені картини художника, написані за останні два роки. Дмитро Миколайович ототожнює жінку з квіткою. На його думку: жінка, її сукня, квіти – це одне ціле, нероздільне.
На відкритті виставки Дмитра Шипуліна вітали художник і поет Андрій Ткаченко, поетеса Тетяна Володай, художник-архітектор Володимир Відеречко, мистецтвознавець Ніна Харчук. Найщирішими були слова пісні, яку виконав юний Зіновій Ціко: «Я бажаю вам добра!»
І нарешті про важке життя-буття родини Шипуліних. Аби мати фарби та полотно, треба економити на харчах. Про побутовий комфорт говорити не доводиться. А ще постійно потрібні ліки, медичне обслуговування… Звертаючись до небайдужих, дозволю нагадати читачам газети про такі поняття, як спонсорство, меценатство, доброчинність. Сходіть до музею, панове, ви побачите мистецтво, варте вашої підтримки.